ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
м. Київ
справа №А20/283-07/4
касаційне провадження №К/9901/25960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Господарського суду Київського області від 14.12.2015 (суддя Бабкіна В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № А20/283-07/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воталі" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дію,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Воталі" звернулось до суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило зобов`язати відповідача зарахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3372867,96 грн. у рахунок погашення зобов`язань позивача за виданими в грудні 2006 року та січні 2007 року податковими векселями згідно з переліком.
Господарський суд Київської області постановою від 14.12.2015 позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2016 постанову Господарського суду Київського області від 14.12.2015 залишив без змін.
Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київського області від 14.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 1.16 статті 1, пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що позивач не мав підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому не мав права включати суми зобов`язань за векселями до складу податкових зобов`язань.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Воталі" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з цього податку за період з 01.12.2005 по 01.02.2006, оформленої актом від 01.06.2006 № 48-23/33130290, позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2006 № 0000432300/0 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року в розмірі 4000000,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 03.11.2006 № 14010/10/25-650/215222 заяву позивача повністю задоволено на його користь з 22.08.2006, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування в розмірі 4000000,00 грн. з цієї дати вважалась повністю узгодженою.
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воталі" звернулось до органу доходів і зборів із заявами від 18.01.2007 № 5 та від 14.02.2007 № 7, за якими просило зарахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у рахунок погашення зобов`язань за податковими векселями, виданими в грудні 2006 року та січні 2007 року, і, відповідно, поставити відмітки про погашення зазначених податкових векселів.
Проте, контролюючий орган листом від 23.02.2007 № 1803/10/15-011 відмовив позивачу в здійсненні такого зарахування, посилаючись на те, що суми бюджетного відшкодування, які не підтверджені перевіркою податкового органу (за якими тривають перевірки), та ті, що оскаржуються платником податку в адміністративному або судовому порядку, чи є предметом розслідування в кримінальній справі, не приймають участі в погашенні податкових векселів.
На обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на податкове повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000012300/0 про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року в розмірі 4000000,00 грн., прийняте на підставі акта від 28.11.2006 № 140-23/33130290 про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Воталі" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2005 по 31.01.2006.
Задовольняючи адміністративний позов, судові інстанції виходили з того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі № А6/063-07/5 названий акт індивідуальної дії скасовано, що обумовлює наявність у позивача підтвердженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка може бути зарахована в рахунок погашення податкових векселів.
Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов`язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.