ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа №804/3877/16
адміністративне провадження №К/9901/42157/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В.)
у справі №804/3877/16
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та наявність у нього права на отримання сум бюджетного відшкодування.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Барановський Р.А.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність заявлення позивачем сум бюджетного відшкодування, з огляду на недоведеність платником, у встановленому законом порядку, реальності понесених витрат при здійсненні господарської діяльності у перевіряємому періоді.
Позивач оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0008201304 від 07.06.2016, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час перевірки у 2016 році контролюючим органом частково охоплено також період, що перевірявся контролюючим органом і у 2015 році, а тому суд апеляційної інстанції здійснював перевірку дотримання позивачем норм податкового законодавства за період з червня 2015 року по січень 2016 року. Також зазначив, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами та наданими платником первинними документами. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надати органу казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ФОП ОСОБА_1 у розмірі 98 458 грн, з огляду на передчасність таких позовних вимог позивача.
Не погодившись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вказує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою викладені контролюючим органом в акті перевірки доводи нереальності господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Автокомплект", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ " 100-Шин", ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4, ПП "Ди-Станція", Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, ТОВ "Сервіс Асмап України", ТОВ "Скляна Компанія "Оріон-Глач"", ТОВ "Техносервіс".
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 - січень 2016 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 16 травня 2016 року №1517/04-61/13-04/ 3117206739 (т.1 а.с.14-75) (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем безпідставно заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість заявлене у декларації з податку на додану вартість за травень 2015 - січень 2016 року в сумі 98 458, 97 грн (далі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки 07.06.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0008201304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 98 458, 97 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49 339, 50 коп. (т. 1 а.с. 62).
Контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність заявлення бюджетного відшкодування позивачем з ПДВ у деклараціях з ПДВ за травень - січень 2016 року.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Абзацом 1 пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.