ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа №825/3636/15-а
адміністративне провадження №К/9901/21118/18
№ К/9901/21124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/3636/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, третя особа - Ніжинський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Пилипенко О.Є.)
І РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, третя особа - Ніжинський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 416 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого відділення Ніжинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (з обслуговування м. Ніжина та Ніжинського району);
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у спеціальному званні майор поліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року до дня фактичного поновлення на роботі з виключенням першого та останнього днів.
2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували, чи дійсно мала місце повна ліквідація органу, в якому проходила службу ОСОБА_1, що передбачає припинення всіх прав і обов`язків, чи фактична реорганізація, коли всі права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.
4. За результатами нового розгляду даної справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 06.11.2015 № 416 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади слідчого відділення Ніжинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.
6. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. Інший касатор - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову повністю.
8. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2017 року та 20 листопада 2017 року відкриті касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року.
9. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказані касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Білоус О.В. (судді-доповідача), суддів: Желтобрюх І.Л. Стрелець Т.Г. про що складено протокол від 13 лютого 2018 року.
11. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоус О.В. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційних скарг у справі № 825/3636/15-а (провадження К/9901/21118/18, К/9901/21124/18).
12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 30 травня 2019 року касаційну скаргу у справі № 826/4954/17 (провадження К/9901/17247/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
13. Відзивів на касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до суду не надходило.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 з 2006 року працювала в органах Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується витягом з трудової книжки від 21.07.2006 НОМЕР_1 (а.с. 9).
15. Наказом УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 за № 416 о/с, на підставі пунктів 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), з посади слідчого слідчого відділення Ніжинського МВ УМВС (з обслуговування м. Ніжина та Ніжинського району) (а.с. 8).
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що нормами Закону України "Про Національну поліцію України" від 02.07.2015 № 580-VIII будь-якого додаткового обов`язку щодо попередження позивача про наступне звільнення з боку роботодавця - МВС України не передбачено, оскільки остання попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу прямої вказівки норми закону.
17. Разом з тим, суди зазначили, що позивач фактично у встановлений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону строк, виявила своє бажання проходити службу в Національній поліції. Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача у зв`язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" з огляду на наявні у останньої бажання на подальше проходження служби у поліції, що підтверджується рапортом від 04.11.2015 року, та враховуючи законні очікування позивача щодо подальшого працевлаштування. Враховуючи, що позивач була позбавлена можливості реалізувати своє право щодо призначення за її згодою на посади у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак, наказ про її звільнення прийнятий всупереч приписам чинного законодавства, є протиправним і підлягає скасуванню.
18. Стосовно вимоги позивача про поновлення її на попередній посаді, суди зазначили, що такі задоволенню не підлягають, оскільки позивач подала рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади-поліцію.
19. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій зазначили, що право працівника на отримання середнього заробітку виникає лише тоді, коли працівник не працював до моменту поновлення його на посаді, або якщо його оплата праці була нижчою від отримуваної за посадою, з якої працівника було звільнено. Суди встановили, що після звільнення з посади позивач отримувала допомогу по безробіттю, була працевлаштована та отримувала кошти у вигляді заробітної плати. Оплата праці на посадах, де вона працювала і працює на час розгляду даної справи, є вищою від отримуваної за посадою, з якої її було звільнено, що також підтверджується відомостями Пенсійного фонду про застраховану особу станом на 10.07.2017. З огляду на зазначені вище обставини, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області аргументована тим, що при звільненні позивача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано як юридичну особу публічного права Ніжинський міський відділ УМВС в Чернігівській області та утворено Ніжинський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
21. Відповідач також вказав, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено. Заява від позивача про звільнення у зв`язку із переходом на службу до Національної поліції України не надходила, а тому її правомірно звільнили на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). При цьому, жодних доказів про подання нею рапорту про звільнення у зв`язку із переходом на службу до органів Національної поліції позивачем не надано. Натомість, заява ОСОБА_1 про прийняття її на службу до Національної поліції надійшла лише 17 листопада 2015 року, коли весь штат був укомплектований.
22. Інший касатор - ОСОБА_1 в обґрунтування касаційної скарги зазначила, що наказ № 416 о/с від 06 листопада 2015 року про її звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів є незаконним, оскільки позивач виявляла бажання проходити подальшу службу в органах Національної поліції, про що свідчить поданий нею 04 листопада 2015 року рапорт.
23. Також вказала, що при звільненні з посади відповідачем не дотримано процедури, визначеної статтею 40 Кодексу законів про працю України. При цьому, скорочення штату слідчого відділу Ніжинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області при проведенні його реорганізації у слідчий відділ Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області фактично не відбувалося: кількість слідчих слідчого відділу Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у порівнянні з числом слідчих слідчого відділу Ніжинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області не змінилася, а посада слідчого, зі скороченням якої пов`язано її звільнення фактично не скорочувалася та продовжує на даний час існувати в структурі утвореного в процесі реорганізації слідчого відділу Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
24. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про ліквідацію Ніжинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області без визначення правонаступника, оскільки на даний час на базі Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області з 07.11.2015 року здійснює аналогічні повноваження Ніжинський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Дані обставини вказують на фактичну реорганізацію органів державної влади: Ніжинський МВ УМВС України в Чернігівській області на Ніжинський ВП ГУ НП в Чернігівській області.
25. Крім того, касатор зазначила, що при її звільненні не було враховано переважне право на залишення на службі, визначене у статті 184 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з тим, що вона має двох малолітніх дітей, яких утримує та виховує самостійно. При цьому, молодша дитина не досягла трьох років. Також, відповідачем було проігноровано обов`язок щодо обов`язкового працевлаштування вищевказаної категорії працівників.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
27. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
28. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI), національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
29. Згідно з п.1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIІI, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.