ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №810/1469/16
адміністративне провадження №К/9901/13311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (суддя Щавінський В.Р.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2016/000019/1 від 05 квітня 2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00161 від 05 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що митну вартість імпортованого позивачем товару було ним скориговано у звʼязку із непідтвердженням всіх складових митної вартості товару та наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, зокрема, щодо виду транспорту, яким здійснюється перевезення товару (в специфікації на товар зазначено, що товар перевозиться автотранспортом, тоді як фактично мало місце авіатранспортне перевезення); до того ж прайс-лист виданий лише на товар, щодо якого здійснювалось митне оформлення.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 21 травня 2014 року між Товариством (як покупцем) і фірмою "IMCoPharma a.s." (Чеська Республіка, як продавцем) укладено контракт №214UKR-FMS-E002 про постачання лікарських засобів і допоміжних речовин для фармацевтичного виробництва, згідно з пунктами 1.1, 2.1 та 2.2 якого поставка товару здійснюється партіями за узгодженими сторонами специфікаціями, в яких зазначаються умови поставки, кількість та ціна товару.
В березні 2016 року на виконання умов контракту №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року на підставі специфікації №14 від 25 лютого 2016 року та інвойсу від 21 березня 2016 року №20162086 продавцем здійснено поставку на територію України для покупця товару - терпінгідрату, порошку кристалічного (субстанції), у подвійних поліетиленових пакетах для виробництва нестерильних лікарських форм, виробництва фірми "MedPro Inc. Ltd" (Латвія), у кількості 75,0 кг, за ціною 43,00 євро за 1 кг, на загальну суму 3225,00 євро.
З метою митного оформлення імпортованого товару Товариство подало до Митниці митну декларацію від 24 березня 2016 року №125120105/2016/306457, в якій визначило митну вартість товару за першим методом (за ціною договору), до якої додало: міжнародну авіаційну накладну №566-13102622 від 21 березня 2016 року; інвойс №20162086 від 21 березня 2016 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року; додаткову угоду №2 від 08 жовтня 2015 року до зовнішньоекономічного договору (контракту), специфікацію №14 від 25 лютого 2016 року; договір про надання брокерських послуг №57 від 15 лютого 2012 року; реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/0821/01/01 від 27 червня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Екологічний контроль); сертифікат аналізу від 04 березня 2016 року; експортну декларацію країни відправника №CZ570299 від 21 березня 2016 року.
При цьому згідно з даними митної декларації від 24 березня 2016 року №125120105/2016/306457 контрактна вартість партії товару, що постачається в Україну за цією декларацією, становила 3225,00 євро за 75,00 кг (43,00 євро за 1 кг) на умовах поставки СРТ Київ-Бориспіль аеропорт (що згідно з умовами Інкотермс 2010 означає, що продавець повинен організувати та оплатити перевезення товару до узгодженого місця призначення).
З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару Митниця витребувала від декларанта додаткові документи, а саме: договір із третіми особами, повʼязаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повʼязаних з виконанням договору; виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
26 березня 2016 року Товариство надало митному органу прайс-лист виробника - компанії "MedPro Inc. Ltd" (Латвія) від 01 березня 2016 року, прайс-лист компанії "IMCoPharma a.s." (Чеська Республіка) від 21 березня 2016 року, експортну декларацію країни відправника №CZ 570299 від 21 березня 2016 року.
Крім того Товариством подавались інформаційний лист компанії "IMCoPharma a.s." від 31 березня 2016 року, згідно з яким між компаніями "IMCoPharma a.s." (Чеська Республіка) і "MedPro Inc. Ltd" (Латвія) відсутні договірні відносини, як і з іншими європейськими компаніями, а оплата здійснюється на підставі комерційної пропозиції.
Також митниця просила позивача надати в десятиденний термін висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", втім судами встановлено, що висновок №117/182 отриманий позивачем лише 28 квітня 2016 року.
05 квітня 2016 року Митницею прийнято рішення №125120105/2016/000019/1 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару було визначено не за основним, а за другорядним - шостим методом (з врахуванням митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг за МД від 21 серпня 2015 року №110010000/2015/5822), а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00161 від 05 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, Митниця зазначала, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за методом №1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тому, що надані декларантом до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та містять розбіжності (зокрема, прайс-лист виданий виключно на продукцію, митне оформлення якої здійснюється, а у специфікації №14 зазначений вид транспорту - автотранспорт, тоді як фактично постачання здійснювалось авіатранспортом).
07 квітня 2016 року Товариство подало до Митниці нову митну декларацію №125120105/2016/307720, в якій відкоригувало митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатило до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, в звʼязку з чим останнім прийнято рішення про завершення митного оформлення товару, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобовʼязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повʼязані між собою особи або хоч і повʼязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовʼязковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частини 1 та 2 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовʼязані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обʼєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, повʼязані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пʼятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обʼєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.