ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа №817/2887/14
адміністративне провадження №К/9901/9081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року (головуючий суддя-Зозуля Д.П.)
та на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року
у справі №817/2887/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (ДПІ у м. Рівному) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вимоги та рішення контролюючого органу та правомірність визначення платником своїх податкових зобов`язань.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, позов задоволено:
- визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо коригування (зменшення показників) податкової звітності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість листопад, грудень 2013 року, січень, лютий 2014 року, яке відбулося на підставі акту планової виїзної перевірки № 112/17-01/ НОМЕР_1 від 16.07.2014 та акту позапланової невиїзної перевірки № 118/1745/ НОМЕР_1 від 04.07.2014, в тому числі, щодо виключення з бази даних результатів автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, які визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року;
- зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відобразити в електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість дані задекларовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0001641742 від 30.07. 2014;
- визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № 030 від 16.07. 2014;
- визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001661742 від 30.07. 2014;
- присуджено на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 297 грн 25 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та витрат, що призвело до заниження податку на додану вартість та єдиного внеску.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач не надав до перевірки жодних підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт/послуг та первинних документів до них.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у Виконавчому комітеті Рівненської міської Ради, з 14.11.2001 перебуває на обліку в органах державної податкової служби та з 21.10.2013 зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 200146810 від 21.10.2013 ).
У період з 24.06.2014 по 01.07.2014 відповідно до наказу ДПІ у м. Рівному № 482 від 23.06.2014, посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків у січні, лютому 2014 року.
За результатами перевірки складено акт №118/1745/ НОМЕР_1 від 04.07.2014 (далі- Акт перевірки від 04.07.2014).
Як вбачається з Акту перевірки від 04.07.2014, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників за період січень 2014 року, лютий 2014 року.
- п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів підприємствам -покупцям за період січень-лютий 2014 року
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах посадових осіб відповідача про ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів.
Контролюючий орган дійшов висновку, що правочини, укладені, між позивачем і ТОВ "Харвест Контракт", ТОВ "Фірма ІНТЕРПРАЙЗ" є безтоварними, тобто здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою контрагентів позивача не виявлено документів, по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про здійснення господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету. Тому, на думку контролюючого органу, правочини укладені з вказаними контрагентами суперечать приписам законодавства, мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.
Крім того, у період з 18.06.2014 по 02.07.2014 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 по 31.12.2013 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 16.07.2014 №112/07-01/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки від 16.07.2014)
Як вбачається з акту, контролюючим органом встановлено:
- розбіжність у декларації про доходи, з даними про оподаткованого доходу в 2013 році на суму 403 970 грн. Розбіжність виникла порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2013 р. в розмірі 68 902, 54 грн.;
- на порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті якого донараховано суму єдиного внеску за 2013 рік у розмірі 24 719, 35 грн;
- на порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит на суму 424 477 грн., в тому числі за листопад 2013 року - 130 881 грн., за грудень 2013 року - 293 595 грн;
- на порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до податкових зобов`язань суму 607 013 грн., в тому числі за листопад 2013 року - 309 774 грн, за грудень 2013 року - 297 239 грн.
Вказані зміни щодо зменшення сум податкового кредиту та зобов`язань, були внесенні до електронної бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", що підтверджено представником відповідача.
Як на підставу для неврахування понесених витрат та податкового кредиту контролюючий орган в акті перевірки послався на ненадання позивачем документів, що підтверджують показники декларацій за 2013 рік та на наявність висновків актів перевірки контрагентів позивача, що свідчить про неналежне (протиправне) ведення господарської діяльності з боку даних контрагентів.
На підставі Акта перевірки від 16.07.2014, 30 липня 2014 року ДПІ у м. Рівному прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0001641742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 86 128, 18 грн, в тому числі 68 902, 54 грн за основним зобов`язанням та 17 225, 64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- вимогу №Ф-030 від 16 липня 2014 року про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 24 719, 35 грн;
- рішення №0001661742 від 30.07.2014 про застосування штрафних санкцій за не вчасну сплату ЄСВ на суму 1 235,97 грн.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1 095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання- з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Абз.2 п. 44.6 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.