ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа № 824/515/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33485/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року (судді Лелюк О.П., Брезіна Т.М., Левицький В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (судді Смілянець Е.С., Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі № 824/515/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини - польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), військової частини - польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - військова частина - польова пошта В2492, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати дії відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби ОСОБА_1, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеним 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міноборони в особі т.в.о. командира військової частини - польової пошти В2492 капітана 2 рангу Рудинського Віталія Вікторовича, а саме: належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплати підйомної допомоги, виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплату грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення та щодо відмови у розірванні даного контракту - протиправними;
- зобов`язання Міноборони припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міноборони в особі т.в.о. командира військової частини - польової пошти В2492 капітана 2 рангу Рудинського Віталія Вікторовича шляхом його розірвання та звільнити з військової служби ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 05 січня 2016 року між ним та Міноборони в особі т.в.о. командира військової частини - польової пошти В2492 капітана 2 рангу Рудинського В. В. укладено зазначений контракт, згідно з пунктом 2 якого відповідач зобов`язувався відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином ОСОБА_1 . Вказував, що умови контракту щодо належного матеріального та грошового забезпечення позивача не були виконані, у зв`язку з чим 24 травня 2016 року позивачем подано рапорт про розірвання контракту. Проте, листом від 02 червня 2016 року № 1350/1 позивача повідомлено про відмову у розірванні контракту. Вважаючи наведені дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 09 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії військової частини - польової пошти В2492 щодо неналежного матеріального забезпечення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби у військовій частині - польової пошти В2492. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення з боку військової частини - польова пошта В2492 щодо неналежного матеріального забезпечення під час проходження військової служби є доведеними та підтвердженими належними та допустимими доказами. Натомість, судом не здобуто будь-яких належних та допустимих доказів наявності вказаних позивачем порушень з боку Міноборони України. Також під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо неналежного грошового забезпечення під час проходження військової служби. Крім цього, суд дійшов висновку, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, а тому у відповідача були відсутні підстави для розірвання контракту з позивачем на підставі його рапорту від 24 травня 2016 за нормами статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
Таку позицію підтримав і Вінницький апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
На постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.
Аргументи скаржника полягають у тому, що відмова у розірванні контракту на проходження військової служби з посиланням на дію особливого періоду в Україні є протиправною. На думку позивача, дія особливого періоду починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення стану війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Таким чином, на думку позивача, особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 02 травня 2014 року; з 07 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 07 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року. У цьому випадку, відмова у розірванні контракту та припиненні проходження військової служби в умовах відсутності мобілізації чи воєнного стану, а відтак, і особливого періоду, враховуючи порушення відповідачами умов контракту, є безпідставною.
Крім цього, скаржник зазначив, що йому не виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік, а також несвоєчасно виплачена надбавка за вислугу років, а отже, дії військової частини - польова пошта В2492 у цій частині також є протиправними.
Позиція інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу військова частина - польова пошта В2492 зазначила, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки він дізнався про порушення своїх прав ще 02 червня 2016 року. Тому, на думку відповідача, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях військової частини - польова пошта В2492 Збройних Сил України порушень умов контракту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких обставин.
У зв`язку з цим, військова частина - польова пошта В2492 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 . Скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та залишити адміністративний позов без розгляду. У разі не залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, відповідач просить змінити або скасувати судові рішення у даній справі, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач - Міноборони не скористався правом подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу ОСОБА_1
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
05 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 31 травня 2019 року № 557/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
05 січня 2016 року між Міноборони в особі т.в.о. командира військової частини-польова пошта В2492 капітана 2 рангу Рудинського В. В. та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який набрав чинності з 05 січня 2016 року.
Пунктами 1, 3, 4 наведеного контракту передбачено, що ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту, відповідно до вимог визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом. Цей контракт є строковим та укладався відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Сторони зобов`язалися, не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.
На підставі наказу командира військової частини - польова пошта В2492 (по особовому складу) від 05 січня 2016 року № 2-РС відповідно до статті 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" прийнято у добровільному порядку на військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено солдата ОСОБА_1 - стрільцем-регулювальником комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, ВОС - 100915А/648.
На підставі наказу командира військової частини - польова пошта В2492 (по стройовій частині) від 05 січня 2016 року № 5 солдата вс/к ОСОБА_1, направленого військовим комісаром Броварського об`єднаного військового комісаріату Київської області, прийнятого на військову службу за контрактом до військової частини - польова пошта В2492 від 05 січня 2016 року № 2-РС та призначеного на посаду стрільця-регулювальника комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, ВОС - 100915А/648, наказано вважати таким, що підписав контракт з командиром військової частини - польової пошти В2492 з 05 січня 2016 року до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, з 05 січня 2016 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та вирішено вважати, що з 05 січня 2016 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено оклад за посадою 530 грн на місяць. Вирішено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важких завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 100% від місячного грошового забезпечення.
24 травня 2016 року позивач надав командиру військової частини - польова пошта В2492 рапорт про розірвання контракту з підстав систематичного невиконання умов контракту командуванням та здійснення виплати грошового забезпечення, надбавок, винагород, премій тощо.
02 червня 2016 року військовою частиною - польова пошта 2492 повідомлено позивача про відмову у розірванні контракту від 05 січня 2016 року, з огляду на відсутність правових підстав.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, зазначає наступне.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Як слідує з матеріалів справи, позивач з 05 січня 2016 року проходив військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Пунктом "з" частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII обумовлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Згідно з пунктом "б" частини другої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Статтею 26 Закону № 2232-XII передбачений перелік підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби.
Так, згідно з частиною восьмою вказаної статті, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв`язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов`язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.