Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 404/5777/18
провадження № 51-3800 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Мазура М. В., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Ємця І. І.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кричуна Ю. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Кричуна Ю. А. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 квітня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020005825, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Новооникієве Маловисківського району Кіровоградської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 9 886 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 5 липня 2018 року приблизно о 07:20, керуючи рейсовим автобусом "ПАЗ 32051", державний номерний знак НОМЕР_1, сполученням "Червоний Яр-Кропивницький", рухаючись по вул. Вокзальній зі сторони пров. Училищного в напрямку просп. Винниченка у м. Кропивницькому, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б, д), 8.7.3 (ґ, е) та 8.10 Правил дорожнього руху, наближаючись до регульованого перехрестя з провулком Леніна, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що своїми діями не створить небезпеку чи перешкоду іншим учасникам руху, ігноруючи режим роботи світлофора, продовжив рух прямо на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який переходив проїзну частину дороги по вулиці Вокзальній з права на ліво відносно руху автобуса. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 квітня 2019 року в частині вирішення цивільного позову про стягнення із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальної шкоди скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Як убачається зі змісту касаційної скарги з доповненнями, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, пом`якшивши йому покарання. З урахуванням характеризуючих даних та пом`якшуючих покарання обставин своє виправлення вважає можливим без відбування покарання у виді позбавленням волі із застосуванням положень ст. 75 КК та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Також, не погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 250 000 грн.
У касаційній скарзі захисник Кричун Ю. А., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Вказує, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди залишився на місці події, намагався надати потерпілому невідкладну допомогу, частково відшкодував заподіяну злочином шкоду. З урахуванням даних про особу винного, пом`якшуючих покарання обставин та висновку органу пробації виправлення ОСОБА_1 вважає можливим з призначенням покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від його відбування з випробуванням. Зазначає, що керування транспортними засобами для ОСОБА_1 є професійною діяльністю та єдиним джерелом доходу, а тому призначення додаткового покарання у виді позбавлення засудженого відповідного права, на думку захисника, є явно несправедливим внаслідок суворості. Також, захисник посилається на необґрунтованість висновків місцевого та апеляційного судів у частині вирішення цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди. Вказує, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки перед ПП "УРСА-ТРАНС", його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА", а тому суд дійшов необґрунтованого висновку про стягнення всього розміру моральної шкоди саме з ОСОБА_1, а не зі страховика чи підприємства, з яким він перебував у трудових відносинах.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Кричун Ю. А. підтримали свої касаційні скарги.
Прокурор Ємець І. І. заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника. Вказав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.
Обираючи ОСОБА_1 міру примусу, суд першої інстанції належним чином врахував, що він, грубо знехтувавши вимогами ПДР України, вчинив необережний тяжкий злочин, наслідками якого стала смерть людини, щиро не розкаявся, перед потерпілим не вибачився, думку потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання, та правильно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, врахувавши дані про особу винного, котрийраніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання - часткове добровільне відшкодування шкоди, а також встановивши відсутність обставин, що його обтяжують, суд не обґрунтував підстав, з яких він призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, яке є наближеним до максимального у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, та за своїм розміром, на думку колегії суддів, є явно несправедливим через суворість.