Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 466/5309/15-ц
провадження № 61-16592св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Третя львівська державна нотаріальна контора, Львівська міська рада, про визнання недійсним свідоцтва про право на власність, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно,за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Берези В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що її батько - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та батько відповідачів - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідними братами, яким їх мати у 1965 році, здійснивши відчуження садиби в селі Малі Грибовичі Жовківського району Львівської області, дала грошові кошти для придбання незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1, який вони добудували спільною працею та за спільні кошти.
Зазначала, що увесь час її батько зі своєю сім`єю користувався 1/2 частиною зазначеного будинку та належною до нього частиною земельної ділянки, сплачував комунальні послуги по окремому особовому рахунку, здійснив за свої кошти добудову до своєї частини будинку, а батько відповідачів користувався іншою частиною будинку, тому вважає, що будинок належав обом братам в рівних частинах.
Однак, батько відповідачів без відома її батька оформив весь будинок на себе, тому просила:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1, видане Шевченківською районною радою народних депутатів 09 квітня 1992 року;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 6-176, видане 20 квітня 2015 року державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Якубець Т. Я. на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 6-174, видане 20 квітня 2015 року державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Якубець Т. Я. на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ;
- визнати за нею, як за спадкоємцем після смерті її батька - ОСОБА_4, право спільної часткової власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, а саме на приміщення: коридору 2-1 площею 8,50 кв. м, ванни 2-2 площею 2,70 кв. м, коридору 2-3 площею 7,50 кв. м, кухні 2-4 площею 12,60 кв. м, житлової кімнати 2-5 площею 21,40 кв. м, загальною площею 52,70 кв. м, а також на надвірні будівлі та споруди: цегляний сарай під літерою "Д", дерев`яний сарай під літерою "Ж", цегляну вбиральню під літерою "Е", металеві ворота 1, металеву хвіртку 1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 грудня 2015 року у складі судді Невойти П. С. позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_2 на жилий будинок 9 "а" з приналежними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, видане виконкомом Шевченківської районної Ради народних депутатів 09 квітня 1992 року та зареєстроване у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 09 квітня 1992 року у реєстрову книгу № 69 за реєстровим номером № 10655.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2015 року ОСОБА_2, видане державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Якубець Т. Я. на 1/2 частину будинку 9 "а" з приналежними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, яке зареєстроване в реєстрі за номером № 6-176.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2015 року ОСОБА_3, видане державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Якубець Т. Я. на 1/2 частину будинку 9 "а" з приналежними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, яке зареєстроване в реєстрі за номером № 6-174.
Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень: 2-1 коридор площею 8,50 кв. м; 2-2 ванна площею 2,70 кв. м; 2-3 коридор площею 7,50 кв. м; 2-4 кухня площею 12,60 кв. м; 2-5 житлова кімната площею 21,40 кв. м, загальною площею 52,70 кв. м, з приналежними до нього будівлями та спорудами: цегляний сарай під літерою "Д", дерев`яний сарай під літерою "Ж", цегляна вбиральня під літерою "Е", металеві ворота 1, металева хвіртка 1.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що після смерті батька позивач фактично прийняла спадщину, проживає та користується 1/2 частиною спірного житлового будинку разом із своєю сім`єю, тому вважає, що діями відповідачів, які прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 на будинок в цілому її було позбавлено можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєструвати право власності на нерухоме майно та реалізувати свої повноваження власника.
За час 45-ти річного спільного проживання двох сімей, не виникало претензій на власність частини будинку один одного, адже кожна сім`я за власний рахунок здійснювала його розбудову, реконструкцію, облаштування та обслуговування.
У зв`язку із віком та хворобами серцево-судинної системи, розсіяного склерозу батько позивача - ОСОБА_4 не зареєстрував свого права власності на 1/2 частину будинку за вищевказаною адресою, а лише зробив розпорядження склавши заповіт.
Окрім цього, місцевим судом встановлено, що дві частини будинку є рівними та мають два різні входи, окрему систему водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання, що підтверджується квитанціями про нарахування оплати за житлово-комунальні послуги на кожну частину будинку окремо та копією поверхового плану першого поверху спірного будинку. Всіма надавачами житлово-комунальних послуг, відкриті окремі рахунки та здійснюється оплата згідно з показниками окремих приладів обліку. ОСОБА_4 ще у 2010 році замовляв та оплачував Робочий проект по газифікації двоконтурного котла парапетного типу взамін ОП та ВІН на своїй 1/2 частині будинку.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за життя батько позивача рішення виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів від 18 лютого 1992 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на спірний будинок в цілому його брату - ОСОБА_5 не оспорював і заяви про оформлення за ним права власності на 1/2 частину будинку до виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів у встановленому порядку не подавав, а тому й підстав визнавати недійсним вказане вище свідоцтво про право власності на будинок немає.
Висновки суду першої інстанції про набуття права спільної часткової власності на спірний будинок ОСОБА_4 в результаті його спільної праці та за рахунок його спільних коштів не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки не підтверджені доказами, які є в матеріалах справи і досліджувалися в судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі рішення Шевченківської районної ради народних депутатів міста Львова від 18 лютого 1992 року № 56 "Про самовільне будівництво" Шевченківською районною радою народних депутатів 09 квітня 1992 року видано свідоцтво про право власності на жилий будинок 9 "а" з приналежними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5, включно із половиною будинку, що належав ОСОБА_4 . Внаслідок того, що право власності на весь будинок була оформлена ОСОБА_5 на себе без відома ОСОБА_4, після смерті першого, дітьми ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину на спірний будинок та оформили на себе право власності на будинок в частці по 1/2. В іншій 1/2 частині житлового будинку відповідачі не проживають та не здійснюють його обслуговування.
На 1/2 частині спірного будинку її батька - ОСОБА_4 постійно проживають її діти та здійснюють обслуговування будинку.
Вона як спадкоємець за заповітом після смерті батька, вступила у фактичне володіння та управління 1/2 частиною будинку, користується ним та присадибною земельною ділянкою, проте не може зареєструвати права власності на будинок.
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахувала той факт, що протягом тривалого часу (45 років) спільного проживання двох сімей не виникало претензій щодо власності частини будинку один одного, оскільки кожна сім`я за власний рахунок здійснювала його розбудову, реконструкцію, облаштування та обслуговування.
17 жовтня 2016 року її представником до апеляційного суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, проте апеляційний суд розглянув справу за її відсутності та її представника.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належними до нього господарськими будівлями та спорудами по вулиці Хвильового у місті Львові, який у рівних частках (по 1/2) належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 20 квітня 2015 року державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Якубець Т. Я. після смерті їх батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З копій письмових документів, оригінали яких знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи, судами встановлено, що забудовником спірного житлового будинку (первинний номер будинку - № 1, пізніше - № 9 "а", та первинна назва вулиці – Бічна Господарська, пізніше - Ковпака) був ОСОБА_6, якому рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради депутатів трудящих від 09 травня 1958 року № 469 було передано земельну ділянку площею 600 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку згідно з затвердженим архітектором міста Львова проектом.
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради депутатів трудящих від серпня 1963 року № 739 ОСОБА_6 надано дозвіл продати недобудований ним житловий будинок ОСОБА_5 і зобов`язано їх нотаріально засвідчений акт купівлі-продажу будинку представити в управління головного архітектора міста Львова.
Цим рішенням встановлено також термін закінчення будівництва згаданого будинку до 01 серпня 1966 року.
В матеріалах інвентаризаційної справи є довідки з місця проживання ( вулиця Б. Господарська, 1 ) та місця праці ОСОБА_5, які він отримував у серпні 1966 році для пред`явлення в нотаріальну контору.
Згідно з оціночними актами на будинок, складеними у період з 1976 року до 1991 року власником будинку вказаний ОСОБА_5 .
У зведеному акті вартості будівель та споруд за жовтень 1991 року, батько позивача - ОСОБА_4 вказаний як користувач.
У 1981 році була відмітка про здійснення самовільного будівництва сараю, літньої кухні, гаражу, веранди.
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів від 18 лютого 1992 року № 56 "Про самовільне будівництво" погоджено добудову веранди розміром 3,30 х 8,60 і будівництво літньої кухні розміром 3,24 х 5,08, яку провів власник будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, затверджено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію добудови до будинку і вирішено видати документи на право власності.
На підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів від 18 лютого 1992 року № 66, 09 квітня 1992 року виконавчим комітетом Шевченківської районної Ради народних депутатів видано ОСОБА_5 свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок АДРЕСА_1, яке зареєстроване у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 09 квітня 1992 року.
На підставі вказаного вище правовстановлюючого документу на спірний будинок, 20 квітня 2015 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їхнього батька - ОСОБА_5, кожному по 1/2 частині будинку, які зареєстровані під №№ 6-174, 6-176, відповідно.
Місцевим судом також встановлено, що згідно з технічними документами на будинок, зокрема зведеного Акту вартості будівель і споруд Форма 5 у графі "Користувачі" згадується ОСОБА_5 1/2 та ОСОБА_4 1/2, що було підтверджено погашенням Львівського ОДКБТІ та ЕО у 2004 році штампом (інвентаризаційна справа № 592).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Львова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11 квітня 2018 року провадження за касаційною скаргою у справі № 466/5309/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
20 квітня 2018 року зазначена цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.