Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 138/3060/16-ц
провадження № 61-12458св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Копаничук С. Г., від 15 січня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2009 року між нею та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортних засобів, за умовами якого вона передала
ОСОБА_4 у користування належні їй на праві приватної власності автомобіль DAF, моделі 95.430XF, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії цього договору становить три роки - до 29 жовтня 2012 року. 27 вересня 2012 року Могилів-Подільським ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області на підставі її заяви на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про реєстрацію вказаних транспортних засобів для участі в міжнародному русі
серії НОМЕР_3 . У лютому 2013 року ОСОБА_4 оформив довіреність на право користування вказаним транспортним засобом на ОСОБА_3 18 лютого 2013 року ОСОБА_3 перетнув митний кордон України в напрямку Туреччини. У березні 2013 року на поромі, яким транспортувався автомобіль, сталось загорання, внаслідок якого був пошкоджений спірний автомобіль та причіп. На час подачі позову вказані транспортні засоби на територію України не повернуто. На думку позивача, ОСОБА_3 заволодів належним їй майном без достатніх правових підстав, внаслідок чого позивачу завдана шкода у вигляді знищення її майна. Вказувала, що внаслідок незаконних дій відповідача їй довелось неодноразово звертатись до суду за захистом порушених прав, внаслідок чого вона зазнала глибоких душевних хвилювань, а тому їй також було завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 10 тис. грн.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь вартість безпідставно набутих транспортних засобів у розмірі 383 270 грн та 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Лисенко Т. Ю., від 27 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти
у розмірі 383 270,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 18 лютого
2013 року належні ОСОБА_1 транспортні засоби перебували у володінні ОСОБА_3 та під його керуванням перетнули кордон, були поміщені на пором, на якому сталась пожежа, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження. Суд виходив із відсутності належним чином оформлених договірних відносин між сторонами. З огляду на зазначене, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого майна та відшкодування моральної шкоди, розмір якого відповідає принципу розумності та характеру моральних страждань позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня
2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 червня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а саме договору найму транспортного майна, а не статтями 1212 та 1213 ЦК України, на яку посилалась позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення районним судом відсутності довіреностей, виданих ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 у 2012 році, спростовується витягом з Єдиного реєстру довіреностей.
Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що договір найму транспортних засобів припинив свою
дію 29 жовтня 2012 року, довіреність була видана ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору. Довіреність, яка була видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3, діяла лише на території України та не давала права останньому перетинати кордон України, а законність безперешкодного перетину ОСОБА_5 кордону не підтверджується самим фактом такого перетину. Суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
24 травня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки DAF, моделі 95.430XF, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причепу, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
29 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір найму (оренди) вказаних транспортних засобів, який нотаріально посвідчений. Пунктом 4.1 договору сторони погодили строк дії даного договору три роки - до 29 жовтня 2012 року.
27 вересня 2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтва про реєстрацію належних позивачу транспортних засобів для участі у міжнародному русі.
27 листопада 2009 року ОСОБА_1 видала довіреність ОСОБА_3 з правом користуватись спірним причепом, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, з можливістю його використання за межами України. Довіреність видана на п`ять років. Копія цієї довіреності знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 42014020220000021, порушеного за частиною першою статті 190 КК України, яке була досліджено судом апеляційної інстанції.
12 квітня 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору найму транспортного засобу видав довіреність строком на три роки, якою уповноважив ОСОБА_3 користуватися з правом тимчасового використання транспортного засобу за межами України та розпоряджатись вантажним автомобілем марки DAF, моделі 95.430XF, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Видача вказаних довіреностей ОСОБА_4 на вантажний автомобіль і ОСОБА_1 на причеп підтверджується повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей (т. 1, а. с. 84-86).
В протоколі пожежі, складеного працівниками пожежної охорони Туреччини, копія якого міститься в матеріалах вказаного кримінального провадження, 04 березня 2013 року о 18 год. 18 хв. на верхній палубі порома на автостоянці сталась пожежа, внаслідок якої, крім інших автомобілів, вогнем були пошкоджені і спірні транспортні засоби. У вказаному протоколі міститься прізвище ОСОБА_3, який мав документи на спірні транспортні засоби.
Сторони у справі не заперечували, що спірні транспортні засоби після пожежі залишились перебувати на території республіки Туреччина.
11 вересня 2013 року ОСОБА_1 за власною заявою скасувала видану нею на ім`я ОСОБА_3 вказану довіреність на причіп.
05 березня 2014 року ОСОБА_1 подала до Могилів-Подільського ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області заяву про анулювання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для участі в міжнародному русі.