Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 131/1423/15-ц
провадження № 61-19117 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року
у складі судді Стадника С. І. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який
у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, у якому просила встановити їй та членам її сім`ї, які проживають в будинку по АДРЕСА_2, а також іншим особам, у разі необхідності їх проходу до земельної ділянки, що їй належить, безстроковий та безоплатний земельний сервітут на право вільного проходу та проїзду велосипедом, право проїзду на транспортних засобах, під`їзду іншого транспорту в разі необхідності по наявному шляху, який проходить від АДРЕСА_1 по південно-східній частині земельної ділянки
АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шириною
3,5 м., площею 0,0186 га, у напрямку до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, що знаходиться по
АДРЕСА_2 , зобов`язавши ОСОБА_2 не псувати площу земельної ділянки, відведеної під сервітут, залишивши її у стані твердого покриття для проїзду і проходу
у вигляді дороги без будь-яких перешкод для руху.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником жилого будинку
по АДРЕСА_2, для обслуговування якого їй було виділено земельну ділянку площею
0,1017 га. До земельної ділянки їй було відведено проїзд, який проходить від центральної АДРЕСА_3, іншого доступу не було та не має на даний час, оскільки АДРЕСА_2, яка проходить поза її будинком, не межує з ним, їх розділяє засипаний сміттям рівчак, у якому часто збираються стічні води, у результаті чого там утворюється калюжа, яка унеможливлює прохід чи проїзд до її будинку з АДРЕСА_2 .
У 2010 році Іллінецькою міською радою Іллінецького району Вінницької області було прийнято рішення, на підставі якого ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки безкоштовно
у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який було затверджено рішенням Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області у грудні
2011 року. У лютому 2012 року на його ім`я було видано державний акт серії ЯК № 022887 на право власності на земельну ділянку для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, існуючий проїзд до її земельної ділянки проходить по земельній ділянці ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з проханням надання їй право вільного проходу та проїзду через його земельну ділянку, однак відповідач не дає користуватись проїздом, внаслідок чого вона позбавлена можливості пройти до своєї земельної ділянки.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з тих підстав, щоу позивача є можливість організації вільного проїзду по АДРЕСА_2, тобто є можливість задовольнити свої потреби в інший спосіб, ніж встановлення земельного сервітуту, який для власника земельної ділянки ОСОБА_2 буде вкрай обтяжливим.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з тих підстав, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером спірних правовідносин.
Вказав, що потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою для встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту, а тому, незважаючи на те, що експертним висновком визначено можливість встановлення земельного сервітуту через належну
на праві приватної власності ОСОБА_2 земельну ділянку, суд
першої інстанції вірно встановив, що у ОСОБА_1 є вільний проїзд
з АДРЕСА_2 через землі Іллінецької міської ради, як передбачено генеральним планом міста, а тому потреби у встановленні земельного сервітуту немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її короткий зміст
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня
2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 131/1423/15-ц та витребувано її матеріали з Липовецького районного суду Вінницької області.
У травні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 131/1423/15-ц передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що їй було відведено проїзд до будинку, який згідно з актом про виділення у натурі земельної ділянки та плану, відображеного на акті, відведено із західної сторони
у напрямку АДРЕСА_1. Іншого проїзду до її будинку передбачено не було.
Крім того, АДРЕСА_2, яка проходить поза її будинком та не межує
з ним, розділяє рів зі стічними водами, що унеможливлює прохід чи проїзд до її будинку з АДРЕСА_2, тому необхідність встановлення земельного сервітуту обумовлена відсутністю інших варіантів проходу та проїзду до власної земельної ділянки.
Висновки експерта щодо можливості встановлення сервітуту на право вільного проходу та проїзду велосипедом, право проїзду на транспортних засобах, під`їзду іншого транспорту в разі необхідності по наявному шляху, який проходить від АДРЕСА_1 по південно-східній частині земельної ділянки
АДРЕСА_1 , яка належить на
праві приватної власності ОСОБА_2, шириною 3,5 метри, площею
0,0186 га, не спростовані.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У травні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій вказує на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку
АДРЕСА_2 , для обслуговування якого їй було виділено земельну ділянку площею 0,1017 га (а. с. 5, 135).
Рішенням Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької
області від 06 грудня 2011 року земельну ділянку по
АДРЕСА_1 передано у власність
ОСОБА_2 , а 15 лютого 2012 року на його ім`я видано державний акт серії ЯК № 022887 на право власності на вказану земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га (а. с. 11).
З висновку експерта ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" № 009/16
від 26 квітня 2016 року вбачається, що вихід (виїзд) із земельної ділянки (через ворота або хвіртку) ОСОБА_1, що знаходиться
по АДРЕСА_2, відбувається на територію земельної ділянки загального користування, яка розташована між земельними ділянками ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та земельної ділянки Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області. Дана ділянка загального користування використовується для вигулу домашніх тварин (птахів) та для проходу до АДРЕСА_2, але проїзд автотранспортом чи іншими транспортними засобами відсутній, єдиний проїзд до автодоріг та вулиць відбувається по влаштованому проїзду через земельну ділянку ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, що також підтверджується фрагментом топоплану (а. с. 174). Проїзд з АДРЕСА_1
до земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 здійснюється через праву (південно-східну) частину земельної ділянки ОСОБА_2, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 , а також через частину земель загального користування, що знаходиться між цими ділянками.
У ньому також зазначено, що землі загального користування, розташовані між земельними ділянками ОСОБА_3, ОСОБА_2,
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та земельної ділянки Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області придатні для організації вільного проїзду з покриттям на основою, що не поступається за міцністю конструкціям, прийнятим та суміжній ділянці по АДРЕСА_2 (ґрунтово-щебневе, ґрунтове покриття) та завширшки не менше 3,5 м., громадянці ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 при умові виконання водовідведення цієї території відповідно до вимог нормативних документів у галузі будівництва (а. с. 48-55).
07 листопада 2016 року комісією Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області складено акт на предмет можливості під`їзду
до садиби ОСОБА_1, у якому, у результаті обстеження місцевості, встановлено, що у ОСОБА_1 є вільний проїзд з
АДРЕСА_2 та з АДРЕСА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2
(а. с. 153).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.