Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 431/3724/16-ц
провадження № 61-37058св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року у складі судді Соболєва Є. О., додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів:
Луганської В. М., Коновалової В. А., Коротенка Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" (далі - ТОВ "Біловодськ-Агро") про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2015 року СТА 258605, індексний номер 45898073 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 52 , площею 8,6689 га, яка рахується за Новоолександрівською сільською радою та якій присвоєно кадастровий номер 4420688800:10:003:0053.
У січні 2016 року від керівництва ТОВ "Біловодськ-Агро" позивач отримав примірник договору оренди землі, як орендодавець, який позивачем було підписано у 2012 році без зазначення істотних умов договору, а саме: бланк договору було заповнено наполовину, не було вказано дати його підписання сторонами, ні кадастрового номеру, ні місця розташування та розмір земельної ділянки, не було досягнуто та не зазначено в договорі строк дії договору оренди та розмір орендної плати.
Підписання у 2012 році договору було зумовлено необхідністю розпаювання земельних ділянок і максимальний термін на який погодився позивач для передачі ТОВ "Біловодськ-Агро" землі в оренду становив три роки, а не на двадцять років, як визначено на власний розсуд орендарем
ТОВ "Біловодськ-Агро".
Свідоцтво про право власності та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані Реєстрацйною службою Антрацитівського РУЮ, хоча в договорі в прикінцевих положеннях вказано, що договір оренди землі зареєстровано Реєстраційною службою Старобільського РУЮ.
За таких обставин, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі від 20 жовтня 2015 року, укладений між ним та ТОВ "Біловодськ-Агро".
28 листопада 2016 року позивачем подано уточнену позовну заяву. В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що у 2013 році до нього звернулися представники відповідача з пропозицією про надання йому допомоги в оформлені права власності на земельну ділянку під умовою, що позивач в подальшому укладе з відповідачем договір оренди землі. При цьому позивачу було запропоновано підписати бланк договору оренди землі без зазначення реквізитів земельної ділянки, її площі, вартості, строку договору оренди, розміру орендної плати та надати довіреність на представництво інтересів позивача при отриманні свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Тільки у січні 2016 року позивач отримав від відповідача примірник договору оренди, де зазначено строк договору оренди 20 років, орендна плата вказана у твердій грошовій формі з індексацією раз на п`ять років, тоді як попередня була домовленість, що строк дії договору оренди в три роки та орендну плату у відсотковому відношенні до оцінки земельної ділянки з щорічною її індексацією. На момент державної реєстрації договору оренди землі між ним та відповідачем не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору і позивач не мав наміру укладати договір на вказаних умовах.
У зв`язку із чим, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі від 20 жовтня 2015 року укладений між ним та ТОВ "Біловодськ-Агро" та витребувати з незаконного володіння ТОВ "Біловодськ-Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва № 52, площею
8,6689 га, належну позивачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Старобільського РУЮ від 15 жовтня
2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від
03 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 20 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Біловодськ-Агро".
Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Біловодськ-Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва № 52 площею
8,6689 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, кадастровий номер 4420688800:10:003:0053, що на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2015 року, індексний номер 45898073.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що укладання спірного договору оренди землі не було вільним з боку позивача та не відповідало його внутрішній волі, оскільки позивач підписував чисті бланки договору оренди землі, що підтверджується показами свідків та які зазначили, що пусті бланки договорів вони вимушені були підписати під погрозою того, що у випадку не підписання бланків договорів вони не отримають у власність землю та умовою підписання цих договорів була передача землі в оренду строком на 3 роки, а не на 20 років. У 2013 році між сторонами була досягнута домовленість щодо оренди землі, внаслідок чого позивачем представникові відповідача була надана довіреність на оформлення за позивачем права власності на орендовану земельну ділянку. Відсутність внутрішньої волі позивача на укладання спірного договору оренди землі є підставою для визнання цього договору недійсним. Суд першої інстанції посилаючись на статтю 391 ЦК України прийшов до висновку, що вимоги позивача про витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та стягнуто з ТОВ "Біловодськ-Агро" на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору, що був сплачений позивачем за подання позову до суду.
Стягнуто з ТОВ "Біловодськ-Агро" на користь держави 551,20 грн судового збору, що був недоплачений позивачем за подання позову до суду.
Постановою апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Біловодськ-Агро" задоволено частково.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заявлені вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди землі від 20 жовтня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Біловодськ-Агро".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Біловодськ-Агро" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання спірного договору оренди землі недійсним, апеляційний суд виходив із того, що у позивача, коли він став власником земельної ділянки, волевиявлення на укладання договору оренди земельної ділянки на 20 років 20 жовтня 2015 року не було, оскільки домовленість між сторонами про укладання договору оренди землі мала місце у 2013 році, та позивачем було підписано чисті бланки договору оренди, що підтверджується показами позивача, представника відповідача, які відповідно до статті 92 ЦПК України є доказами, та показами свідків, які давали пояснення у суду першої інстанції. При цьому на ОСОБА_2 було видано позивачем у 2013 році, а потім у 2015 році довіреності на оформлення права власності позивача на земельну ділянку. Представником відповідача не надано суду переконливих належних та допустимих доказів того, що домовленість на укладання договору була досягнута 20 жовтня 2015 року та не зміг довести, що у короткий час приблизно в 30 хвилин
20 жовтня 2015 року з позивачем було досягнуто домовленості по всім істотним умовам договору оренди землі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, апеляційний суд виходив із того, що уразі недійсності правочину кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідач зобов`язаний повернути земельну ділянку позивачу в силу вимог статті 216 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
22 травня 2018 року ТВО "Біловодськ-Агро" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року, додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року в частині визнання договору оренди землі недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити; скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року в частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки та залишити без розгляду ці позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що місцевий та апеляційний суди не врахували, що договір оренди землі укладений між сторонам 20 жовтня 2015 року у відповідності з вимогами статей 203, 20,5, 207, 208, 210, 239, 792 ЦК України, статті 93 ЗК України, статей 13-19 закону України "Про оренду землі". Підписання договору та видача довіреності ОСОБА_2 позивачем, свідчить про волевиявлення ОСОБА_1 передати за плату орендареві - ТОВ "Біловодськ-Агро" належну на праві власності позивачу земельну ділянку у володіння та користування на певний строк на умовах підписаного договору оренди земельної ділянки.
Твердження суду про те, що укладання договору оренди землі не було вільним з боку позивача та не відповідало його внутрішній волі є необґрунтованим, так як судом не встановлені й не наведені передбачені законом факти стороннього впливу на волевиявлення позивача, а саме факти, прописані в статях 215, 225, 229, 230, 2312, 233 ЦК України.
Позивачем відповідному представнику відповідача - ОСОБА_2 надавалась довіреність на представництво його інтересів з правом підпису відповідних документів на стадії розробки проекту приватизації земель та при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, реєстрації права власності на земельну ділянку та реєстрації договору оренди. Суд не врахував положення статей 237, 239, 244 ЦК України.
Доводи інших учасників справи:
У липні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ "Біловодськ-Агро" залишити без задоволення, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що під час укладення спірного договору оренди землі, ОСОБА_1 не мав волевиявлення на його укладення.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Біловодського районного суду Луганської області.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення Біловодського районного суду Луганської області від
03 листопада 2017 року скасовано в частині вирішення питання щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння судом апеляційної інстанції з ухваленням в цій частині нового рішення, то рішення суду першої інстанції в цій частині касаційним судом не переглядається.
Аргументів щодо незгоди з постановою апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, касаційна скарга не містить, а тому згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення апеляційного суду в цій частині не перевіряється.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,6689 га, кадастровий номер 4420688800:10:003:0053, розташована на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області.