Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 559/823/18-ц
провадження № 61-9853 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
представник позивача - Крилова Олена Леонідівна;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому зазначало, що 13 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості
не реагувала, унаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 81 177 грн 41 коп., з яких: заборгованості за кредитом - 1 604 грн 40 коп., 70 755 грн 60 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом, 4 475 грн 63 коп. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 3841,78 гривень - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором
від 13 лютого 2012 року у розмірі 81 177 грн 41 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 січня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ"ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 лютого 2012 року у розмірі 73 360 (сімдесят три тисячі триста шістдесят) гривень, яка складається з тіла кредиту у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 40 копійок, нарахованих відсотків у розмірі 70 755 (сімдесят тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок та пені у розмірі 1 тис. (одна тисяча) гривень.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону. При цьому суд зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 січня 2019 року скасовано.
Позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 лютого 2012 року
у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 40 копійок.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 відсотків за кредитним договором, а також штрафних санкцій, оскільки такі умови договору нею не підписувалися на момент укладення договору кредиту з банком, і в подальшому вона також не була про них повідомлена
у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції задовльнив позову у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 1 604 гривні 40 копійок, який підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 5) та не спростований відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 23 травня 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи. Банком надані первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, які вважають є належними та допустимими доказами по справі. Зазначають, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів. Сторони уклали договір кредитування, який за своєю юридичною природою є договором приєднання. Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку розміщено в мережі Інтернет на сайті банку, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, у тому числі і для відповідача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 лютого 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
До кредитного договору Банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/.
За розрахунком банку станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 81 177 грн 41 коп., з яких: заборгованості за кредитом - 1 604 грн 40 коп., 70 755 грн 60 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом, 4 475 грн 63 коп. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 3841,78 гривень - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає
з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку
АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.