Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 638/19700/16-ц
провадження № 61-28060св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК",
представник відповідача - Оганезов Олег Автанділович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року у складі судді Семіряда І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIIIПерехідних положень ЦПК Україниу редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (далі - ПАТ "СБЕРБАНК") про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", правонаступником якого є ПАТ "СБЕРБАНК", було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника, відповідно до умов якого він вніс грошові кошти у розмірі 105 000 доларів США на депозит банку строком отримання (розміщення вкладу) 367 днів до 06 грудня 2014 року із сплатою процентів у розмірі 8,5 % річних.
Умовами договору був закріплений обов`язок відповідача на повернення суми вкладу в доларах США.
ОСОБА_1 зазначав, що 08 серпня 2014 року він звернувся до банку із заявою про дострокове погашення ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника.
Банк повідомив його про те, що відповідно до положень постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 03 грудня 2003 № 516 та постанови Правління Національного банку України "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" від 16 вересня 2013 року № 365 (у редакції на час виникнення правовідносин), грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення ощадного (депозитного) сертифікату, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу такої іноземної валюти на його поточний рахунок у національній валюті, відкритий у банку, кошти з якого можуть бути видані йому або перераховані за його розпорядженням на інший рахунок не раніше, ніж через п`ять робочих днів після їх зарахування. Мотивуючи свої дії неможливістю повернення депозиту у валюті вкладу у доларах США, банк здійснив повернення вкладу у гривні.
ОСОБА_1 вважав, що укладаючи договір банківського вкладу він діяв під впливом обману, вважаючи, що зможе у будь-який час отримати внесені ним кошти у доларах США.
Ураховуючи наведене, посилаючись на положення статтей 203, 215, 230 ЦК України та статтей 21, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ОСОБА_1 просив суд визнати договір банківського вкладу (депозиту) від 04 грудня 2013 року з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника недійсним; застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши сторони у первісний стан; зобов`язати ПАТ "СБЕРБАНК" видати належні йому грошові кошти у сумі 105 000 доларів США за договором банківського вкладу від 04 грудня 2013 року з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника, прийняти від нього все, одержане ним від ПАТ "СБЕРБАНК" на виконання договору банківського вкладу (депозиту) від 04 грудня 2013 року з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника та зобов`язати ПАТ "СБЕРБАНК" повернути йому все одержане ним на виконання указаного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність умислу в діях банку, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), факт існування обману та наявність умислу в діях ПАТ "СБЕРБАНК" при укладанні з ним оспорюваного договору, то відсутні підстави для задоволення позову.Твердження позивача про умисел банку на введення його в оману ґрунтуються на припущеннях.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності обману з боку ПАТ "СБЕРБАНК" при укладенні спірного договору. Документи, якими керувався банк при наданні банківських послуг, а також нормативно-правові акти, на які позивач послався в обґрунтування того, що відповідач приховав їх зміст від нього при укладенні спірного договору, є загальнодоступними нормативними актами.
Договір банківського вкладу було укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. ОСОБА_1 на момент укладення договору був вільним у виборі типу указаного договору банківського вкладу, та бажав такого депозиту.
Підстав, передбачених положеннями статті 230 ЦК України для визнання депозитного договору недійсним, немає, так як позивач не довів введення його в оману з боку відповідача чи обман, а також наявність умов для визначення такого договору несправедливим, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).
Крім того, за заявою позивача 11 серпня 2014 року банк достроково погасив сертифікат і позивач заперечень не мав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу з Дзержинського районного суду м. Харкова.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
11 червня 2019 року системою автоматизованого розподілу визначено суддю-доповідача у вищевказаній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що умовами договору банківського вкладу передбачено повернення коштів вкладі в доларах США, а повернуто кошти було в гривні.
Суди не надали належної оцінки тому, що банк ввів його в оману та веде нечесну підприємницьку практику, оскільки відповідач достовірно знав про неможливість повернення коштів у доларах США, проте не повідомив його про це.
Судами не застосувані норми спеціальних законів, зокрема положення статей 15, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 6, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Заперечення на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "СБЕРБАНК", було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника серії СР № 001458 на суму 105 000,00 доларів США строком отримання (розміщення вкладу) 367 днів до 06 грудня 2014 року із сплатою процентів у розмірі 8,5 % річних (а.с. 10-11).
Платіжним дорученням № 99528965 від 04 грудня 2013 року ОСОБА_1 внесено кошти на депозит в сумі 105 000,00 доларів США (а.с. 12).
На виконання указаного договору банківського вкладу сторони склали акт прийому-передачі, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач отримав ощадний сертифікат серії СР № 001458, який випущено 04 грудня 2013 року на суму 105 000 доларів США і за змістом якого позивач погоджується, що обслуговування та погашення сертифікату здійснюється з урахуванням правил, встановлених законодавством України та Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", що діють на дату здійснення дій, пов`язаних з обслуговуванням та/або погашенням сертифікату (а.с. 110).
08 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про дострокове погашення належного йому ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника СР № НОМЕР_2 .
У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та змістом Постанови про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб у межах України, затвердженої Правлінням Національного банку України від 16 вересня 2013 № 365. Крім того, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 відомо про те, що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення сертифікату, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу іноземної валюти на його поточний рахунок в національній валюті, відкритий у банку, кошти з якого можуть бути видані йому або перераховані за його розпорядженням на інший рахунок не раніше, ніж через п`ять робочих днів після їх зарахування (а.с. 13).
Банком 11 серпня 2014 року було достроково погашено вказаний сертифікат, зокрема, було зараховано на рахунок позивача гривневий еквівалент суми вкладу за курсом гривні до долара США 12,8 загальною сумою 1 339 959,82 грн та 911,36 грн відсотків (а.с. 150-151). ОСОБА_1 кошти прийнято.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.