Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 366/1750/16-ц
провадження № 61-25384св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне територіальне управління юстиції Київської області,
третя особа - Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року у складі судді Тетервак Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Ігнатченко Н. В., Фінагєєвої В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції Київської області, третя особа - Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Заявлені вимоги мотивував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1974 року, в зв`язку із чим до нього перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій розміщений його будинок.
Суміжну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 займає відповідач ОСОБА_2, яка 08 серпня 2005 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Іванківської селищної ради від 17 березня 2005 року. 21 листопада 2013 року на підставі розробленої ГП "Геополісся" технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. ОСОБА_2 отримала витяг про реєстрацію земельної ділянки площею 0,0610 га, на підставі якого їй видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2013 року № 13311362. Відповідно до вказаного свідоцтва межа земельної ділянки ОСОБА_2 проходить по межі земельної ділянки позивача, а саме по стіні його будинку, що унеможливлює вільний доступ до стіни будинку та до частини земельної ділянки взагалі. Разом з тим, з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі вбачається, що межа земельної ділянки відповідача проходить на відстані від стіни будинку ОСОБА_1 .
З метою відновлення свого порушеного права позивач просив визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку № 13311362 від 23 листопада 2013 року для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить ОСОБА_2, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2, що дасть йому можливість зареєструвати його земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позову, оскільки позивачем не доведено, що земельна ділянка площею 0,08 га, яку він має право приватизувати згідно рішення сільської ради від 23 листопада 1993 року, якимось чином зменшилася з вини відповідача.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач всупереч вимогам статті 60 ЦПК України не довів заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами, а суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення, правильно проаналізував норми закону, що регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати зазначені судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами було залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_2 було надано земельні ділянки площею 0,004 га для комерційного використання та 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, рішень про збільшення розміру земельної ділянки понад вказані розміри не приймалось, разом з тим розмір земельної ділянки відповідача збільшився до 0,61 га. Судами не було досліджено первинних документів за якими межа між садибами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проходить на відстані.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У вересні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в яких відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення без змін. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильних висновків про відмову у задоволенні позову з мотивів недоведеності позивачем порушення його права на земельну ділянку з боку відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1974 року.
В матеріалах справи знаходиться генеральний план земельної ділянки по АДРЕСА_3, площею 0,0736 га, від 10 квітня 1948 року, згідно якого межа земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_3 знаходиться на відстані від будинку АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради від 23 листопада 1993 року № 327 передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданого кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що розмір земельної ділянки ОСОБА_1 становить 0,0839 га, тобто, на 0,0039 га (39 метрів) більше, ніж вказано у рішенні виконкому.
ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 .
11 лютого 2004 року складено акт про встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки, передачу на зберігання межових знаків користувачу земельної ділянки ОСОБА_2, погоджений із суміжним землекористувачем ОСОБА_1
Листом Іванківської міжрайонної прокуратури Київської області від 06 травня 2015 року № 1434 вих 15 повідомлено ОСОБА_1, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2013 року площа сусідньої земельної ділянки складає 0,061 га, тобто збільшилась на 0,010 га.
05 червня 2015 року Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області направила ОСОБА_1 лист № 2.471.2 про те, що ОСОБА_2 дійсно отримала свідоцтво про право власності від 23 листопада 2013 року серія НОМЕР_1 на земельну ділянку в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222055100:01:005:0019, згідно якого межі та координати земельної ділянки змінились, також збільшилась її площа на 0,00010 га. При збільшенні площі та зміні меж земельної ділянки, які не відповідають координатам, зазначеним у державному акті на земельну ділянку, технічна документація не затверджувалась на сесії селищної ради.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області від 09 березня 2016 року № РВ-3200270212016 відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
З листа Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 10 березня 2016 року № П-6/02-10 встановлено, що відповідно до рішення Іванківської селищної ради від 18 березня 2004 року № 12/513 ОСОБА_2 було надано земельні ділянки розміром 0,0040 га для комерційного використання та 0,0550 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, відповідно до якого було виготовлено державний акт на право власності серії ЯА № 568108 загальною площею 0,06000 га. Згодом на дану земельну ділянку було виготовлено свідоцтво на право власності на нерухоме майно, відповідно до якого розмір земельної ділянки збільшився на 0,0010 га, та становить 0,0610 га.
Листом Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 23 березня 2016 року № П-220.2 повідомлено про те, що рішення щодо збільшення розміру земельної ділянки з 0,0060 га на 0,0061 га Іванківською селищною радою не приймалося.
З рішення Іванківського районного суду від 19 серпня 2010 року встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення меж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свій позов тим, що в травні 2010 року ОСОБА_2 самовільно захопила його земельну ділянку, знищивши 35-ти сантиметровий прохід між їхніми господарствами. В позові відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Іванківська селищна рада про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, встановлення межі та зобов`язання вчинити певні дії в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідачем у встановленому порядку було набуто право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а позивач не довів факту протиправності набуття відповідачем права власності на відповідну земельну ділянку.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи знаходиться інший план земельної ділянки ОСОБА_1, на якому будинок позивача знаходиться на межі земельних ділянок, датований 19 липня 1984 року, тобто до моменту оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку.