Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 607/5291/18
провадження № 61-8574 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Герчаківської О. Я. від 23 січня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І.,
Храпак Н. М. від 02 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі -
ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", банк) укладено депозитні договори на загальну суму 72 005,00 доларів США, а саме: від 03 грудня 2013 року № D_190663325
на суму 10 005,00 доларів США; від 05 грудня 2013 року № D_190665351
на суму 12 000,00 доларів США; від 25 грудня 2013 року №D_190680627
на суму 20 000,00 доларів США; від 16 січня 2014 року №D_190704272
на суму 30 000,00 доларів США.
За період з 01 січня 2014 року по 16 вересня 2014 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому було виплачено 20 227,44 доларів США. Залишкова сума вкладів становить 51 777,56 доларів США. Рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", про що зроблено публікацію
у газеті "Голос України" від 14 червня 2014 року № 113.
Зазначав, що між ним (довіритель) та ОСОБА_2 (повірений) 10 травня 2014 року було укладено договір доручення, за яким останній зобов`язувався вчинити дії від імені і за рахунок довірителя, визначені пунктом 1.2 вказаного договору, у тому числі й щодо підготовки звернення про визнання вимог довірителя, як кредитора, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його відправки. У подальшому повіреним підготовлено проект звернень довірителя про включення його до списку кредиторів ряду банківських установ у разі введення в таких установах Тимчасової адміністрації та прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію таких установ.
10 червня 2014 року ним підписано звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" про визнання його кредитором банку без проставлення на заявах дат їх підписання та відправки.
23 липня 2014 року він звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК"
із заявою про визнання вимог кредитора, у задоволенні якої йому було відмовлено через пропуск преклюзивного 30-денного строку звернення.
25 березня 2017 року він дізнався, що 01 липня 2014 року його представником було направлено на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" підписану ним заяву про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
16 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, його вимоги до якого не включено.
Про факт відправки заяви до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів
банку від 01 липня 2014 року він дізнався лише 25 березня 2017 року після отримання звіту про виконання доручення, а тому строк звернення не є пропущеним.
Зазначав, що відповідачі, вважаючи, що залишок вкладу погашений, не включивши його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, порушили положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
та статті 1 Першого Протоколу до цієї Конвенції, оскільки він позбавлений права користуватися своїм майном, тобто грошовими коштами, які банк отримав від нього на умовах строковості та платності.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідачів залишкову суму вкладів, яка становить
51 777,56 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів на підтвердження того, що з 14 червня 2014 року по 14 липня 2014 року позивачем чи його представником надіслано до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" заяву про визнання вимог кредитора, суду не надано. Суд зазначив, що вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, будуть погашатися у порядку черговості відповідно до положень статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку із ринку, під час якої забезпечується відшкодування за вкладами всіх вкладників, унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішенняскасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 607/5291/18 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіта надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували доводи позивача та прийшли до помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження надіслання ним до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" заяви про визнання вимог кредитора. Таку заяву було надіслано його представником 01 липня 2014 року, про що позивачу стало відомо лише 25 березня 2017 року після отримання звіту про виконання договору доручення. Відмовою у позові порушено його право власності, гарантоване і захищене статтею 41 Конституцією України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не можуть бути солідарними відповідачами у правовідносинах, які ґрунтуються на договірних відносинах банку та позивача.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов