Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 334/4293/17
провадження № 61-25539ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року у складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2007 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 200 грн на кожну дитину щомісячно.
Посилаючись на те, що у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму та ростом цін визначений судом розмір аліментів не дозволяє забезпечити матеріально дітей всім необхідним, а відповідач на теперішній час офіційно працевлаштований, а також на зміни у законодавстві України щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, просила суд змінити розмір аліментів з твердої грошової суми у розмірі 200 грн на кожну дитину на 1/3 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено розмір аліментів, визначених рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2007 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 200 грн на кожну дитину щомісячно на 1/3 частку заробітку (доходу) відповідача на двох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач з 05 січня 2016 року працює та отримує стабільний щомісячний дохід, отже змінився його матеріальний стан, який дозволяє йому виконувати свій обов`язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). У той же час позивач не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Відповідач не звертався з вимогою про звільнення його від сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, а лише заперечує проти збільшення розміру аліментів на її утримання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року і закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що молодша дочка ОСОБА_6 проживає разом з ним, спір з приводу її місця проживання відсутній, а також те, що позивачем не було доведено зміни його матеріального стану. Вважає, що суди розглянули спір з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки місце проживання сторін зареєстроване у с. Велика Лепетиха Херсонської області.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що відповідач проживає один, його матеріальний стан змінився, а діти потребують належного утримання. ОСОБА_7 виявляла намір проживати з батьком, але остаточно питання щодо її місця проживання не вирішено. Просить судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 липня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі перебували у шлюбі з 28 квітня 2001 року, а 21 липня 2007 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 відповідно.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2007 року у справі № 2-519/2007 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у сумі 200 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи від дня подання позовної заяви, тобто з 14 вересня 2007 року, і до досягнення дітьми повноліття.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною-інвалідом, а відтак її утримання потребує постійних додаткових витрат.
Належних доказів на підтвердження того, що рішення суду про стягнення аліментів перебувало на примусовому виконанні позивачем не надано. Із заробітної плати відповідача аліменти не стягувалися. Довідка Великолепетиського районного відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області від 21 вересня 2017 року підтверджує, що з березня по серпень 2017 року ОСОБА_1 аліменти від ОСОБА_2 не отримувала.
Позивач посилалась на те, що присуджена у 2007 році сума аліментів є недостатньою для належного забезпечення дітей, відповідач надає кошти на утримання дітей самостійно на власний розсуд, додаткові витрати на їх утримання здійснює, однак без урахування першочергових потреб дітей.
Допитані за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, які проживають по сусідству з відповідачем, пояснили, що діти на вихідні дні приїжджали до батька, він про них піклується, дочка ОСОБА_6 останні два місяці проживає у батька постійно, у будинку, який відповідач наймає, є умови для проживання дитини.
Позивач пояснила, що дочка ОСОБА_6 висловлює бажання проживати разом з батьком, однак він проживає один, його робота пов`язана з тривалими відрядженнями (іноді понад місяць), а тому питання щодо визначення постійного місця проживання дочки з батьком є спірним і остаточно не вирішено.
Відповідач не звертався з вимогою про звільнення його від сплати аліментів на утримання дочки, а лише заперечував проти збільшення розміру аліментів на її утримання.
Відповідач працює у приватному акціонерному товаристві "Судноплавна компанія "Укррічфлот", отримує стабільну заробітні плату, його сукупний дохід за останні 6 місяців становив 54 938,52 грн, що підтверджується довідкою з місця роботи від 19 вересня 2017 року № 03-40/111.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.