Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 295/10063/16-ц
провадження № 61-17324св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житомирська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року в складі колегії суддів: Жигановської О. С., Якухно О. М., Коломієць О. С.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого
в подальшому уточнив, та просив визнати недійсним свідоцтво на право власності на будинок, видане 13 лютого 1976 року на ім`я ОСОБА_3, на
Ѕ ідеальної частки будинку, розташованого на
АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 вересня 1987 року на Ѕ частини цього будинку, належну померлому ОСОБА_3, видане державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Фещенко А. С. на ім`я позивача і його сестер: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; визнати за позивачем право власності на ј частки із
Ѕ житлового будинку літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 .
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, а оспорюване свідоцтво на право особистої власності на будинок видане 13 лютого 1976 року, тобто після його смерті, тому є недійсним. Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане на підставі цього свідоцтва, також є недійсним. Крім того на час смерті батька ОСОБА_3 та після цього він проживав разом із ним у будинку, тому фактично прийняв спадщину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво на право власності на будинок від 13 лютого
1976 року № НОМЕР_1 на Ѕ ідеальну частку будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_3 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 вересня 1987 року на Ѕ частину спірного жилого будинку, належної ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видане державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Фещенко А. С. та зареєстроване в реєстрі за номером 2-4183.
У решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції з посиланням на норми статей 9, 10 ЦК УРСР дійшов висновку про те, що на час видачі свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на будинок на ім`я ОСОБА_3 останній вже помер і його правоздатність припинилася, тому вказане свідоцтво видане з порушенням вимог закону, як
і наступне свідоцтво про право на спадщину за законом. Позовна вимога про визнання за позивачем права власності на ј частки із Ѕ житлового будинку, яка належала його померлому батьку, не підлягає до задоволення, оскільки правовстановлюючий документ про належність нерухомого майна на праві власності спадкодавцеві визнано судом недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв та визнання права власності на майно.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушений порядок видачі оспорюваного свідоцтва, на підставі якого відбулось оформлення спадщини дітьми ОСОБА_3, в тому числі й позивачем, проте це не призвело до порушення спадкових прав останнього. Право, яке не порушено і не оспорено, не може бути захищене в судовому порядку.
Аргументи учасників справи
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції
є необґрунтованим і незаконним, таким, що неповно та поверхнево відображає обставини справи і неправильно встановлює юридичну сутність і характер спірних правовідносин.
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.