ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа № 2а-1674/10/0370
адміністративне провадження № К/9901/26611/18
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області від 11 вересня 2009 року: №0002781701/0, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 18 364 050 грн.; №0002761701/0, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 764164,50 грн. та №0002771701/0, яким визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 344 325,94 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовано законодавство, що регулює відносини при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами підприємницької діяльності. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що на виконання умов дилерських договорів, укладених між ПП "Фобос-ПОЛ", ПП "Злата п`ять", ТзОВ "М-Трейдінг" (постачальниками) та підприємцем ОСОБА_1 (дилером), позивач протягом 2008 року реалізовував отримані від вказаних підприємств автомобілі фізичним особам, видавав останнім довідки-рахунки для проведення подальшої державної реєстрації транспортних засобів покупцями, однак готівкових коштів при реалізації за автомобілі не отримував, відтак не повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Режим роботи контролерів та касирів на зимово-осінній період встановлений з 7 години 00 хвилин до 14 години 30 хвилин, тобто відновлення роботи реєстратора розрахункових операцій (16 година 00 хвилин) сталося пізніше встановленого на підприємстві часу роботи касирів, що унеможливило роздрукування Z-звіту. Також зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними із тих підстав, що складені не за формою, передбаченою пунктом 7.1 Порядку, відповідно до якого в даному випадку податковий орган повинен був прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року у справі № 2а-1674/10/0370 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року № 0002761701/0 та прийнято в цій частині нову постанову про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11 вересня 2009 року № 0002761701/0. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року у даній справі залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року № 0002761701/0.
Проте, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2009 року № 0002771701/0 та №0002781701/0 було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду даної справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, а справу вдруге направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Востаннє, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ №0002781701/0 від 11 вересня 2009 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0002771701/0 від 11 вересня 2009 року в частині визначення позивачу податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 299 723 гривні 44 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення в частині задоволення позову обґрунтовані тим, що застосувавши штрафні (фінансові) санкції у п`ятикратному розмірі за порушення норм з регулювання обігу готівки, податковий орган вийшов за межі строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки позивач вчинив таке порушення у липні 2008 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.