ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа № 815/7222/15
адміністративне провадження № К/9901/11543/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний електротехнічний завод" (далі - Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Котовської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ОДПІ), у якому просило скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-0010351702, №Ю-0010311702 та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0010331702, №0010341702.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки на підставі яких прийняті відповідачем оскаржувані рішення безпідставними так як, за два періоди по яким були визначені порушення не нараховувалась заробітна плата, у зв`язку із знаходженням працівників підприємства у неоплачуваній відпустці, а щодо іншого та останнього порушення - суми єдиного внеску були нараховані та сплачені до бюджету країни.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 позов задоволено частково. Скасовано вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-0010351702 на суму 27320,45 грн. Скасовано рішення ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0010331702 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 13660,23 грн. В іншій частині позовних вимог Товариству було відмовлено.
Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, згідно із яким в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VІ) не нараховувався та як наслідок не сплачувався дійсний розмір єдиного соціального внеску від бази нарахованої заробітної плати за лютий 2013 року та травень 2014 року, розмір якої підтверджується розрахунково-платіжними відомостями. Щодо періоду липень 2014 року, то за вказаний період позивач у відповідності до вимог Закону № 2464-VІ нараховував та сплачував відповідні суми єдиного внеску із нарахованих та виплачених сум заробітної плати працівників Товариства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права. Вказується, що матеріалами справи підтверджені факти несплати позивачем сум єдиного соціального внеску із нарахованих сум заробітної плати працівників Товариства за лютий 2013 року та травень і липень 2014 року, на які (суми несплати єдиного внеску) нарахована пеня.
В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін. Переглянувши судові pішення в межах касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ з 20.07.2015 по 14.08.2015 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт перевірки №000062/15-04-22/33455588 від 14.08.2015, де встановлено порушення позивачем ст. 7 розділу III Закону № 2464-VІ, у зв`язку із чим, підприємством занижена база нарахування єдиного внеску у 2013 році (лютий місяць) на суму 4220,50 грн., у 2014 році на суму 92883,80 грн. (за травень - 28020,42 грн.; за липень - 64863,38 грн.), що спричинило заниження суми єдиного соціального внеску у 2013 році на 1777,68 грн., у 2014 році на 39122,66 грн. (за травень - 11802,21 грн., за липень 27320,45 грн.).
На підставі виявлених порушень ОДПІ винесена вимога від 14.08.2015 року №Ю-0010351702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 39122,66 грн. за 2014 рік, вимога від 14.08.2015 №Ю-0010311702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1777,68 грн. за 2013 рік, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 року №0010331702 на суму 19561,34 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 року №0010341702 на суму 888,85 грн.
Не отримавши позитивного результату від оскарження в адміністративному порядку вказаних рішень відповідача, позивач звернувся до суду, який позов задовольнив частково, а саме скасував лише вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій зі сплати єдиного внеску за липень 2014 року, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.