ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №820/10744/15
адміністративне провадження №К/9901/38323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (постановлена у складі судді Бабаєва А.І.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (постановлена у складі колегії Григорова А.М., Тацій Л.В., Старосуда М.І.)
у справі №820/10744/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про стягнення заробітної плати,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив:
- скасувати наказ ТДІзПП у Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з роботи № 42-к від 26.10.2015;
- зобов`язати ГУ Держпраці у Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці або на аналогічній посаді відповідної освітньому рівню, профілю професійної компетентності та кваліфікаційному досвіду роботи з 26.10.2015 в ГУ Держпраці у Харківській області;
- зобов`язати ГУ Держпраці у Харківській області видати дублікат вкладишу до трудової книжки ОСОБА_1 до якого занести запис про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області за переведенням із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві, із збереженням 9 рангу державного службовця з 07.10.2013 (наказ від 04.11.2015 №43-к);
- зобов`язати ГУ Держпраці у Харківській області негайно виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн;
- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 до набрання законної сили судовим рішенням у справі в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 № 01-19/251;
- зобов`язати ГУ Держпраці у Харківській області подати, у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- визнати дії ТДІзПП у Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконними.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було порушено його право на працю відповідно до норм трудового законодавства України, які регулюють припинення трудових відносин, а його звільнення з посади головного державного інспектора праці з 26.10.2015 є незаконним та протиправним із порушенням прав, свобод та його інтересів згідно статті 43, пункту 2 статті 119 Конституції України, статті 30 Закону України "Про державну службу", статті 1, пункту 1 статті 6, статтей 8, 13 Європейської Конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу №1 до неї; з порушенням права на персональне попередження про наступне вивільнення згідно статті 49-2 КЗпП України; переважного права на залишення на роботі, як працівника з багаторічним стажем, досвідом роботи, освітнім рівнем, профілем професійної компетентності та кваліфікаційним досвідом роботи згідно статті 42 КЗпП; порушення процедури звільнення згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, статей 24, 36 КЗпП України та остаточного розрахунку заробітної плати в день звільнення згідно статей 47, 116, 117 КЗпП України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 по справі №820/10744/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати задоволено частково. Визнано незаконними дії Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 . Скасовано наказ Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області від 26.10.2015 № 42-к "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області з 26.10.2015. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Артема, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 25.04.2016 (включно) в розмірі 14694 (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 по справі № 820/10744/15 змінено шляхом її доповнення визначенням про те, що з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року (включно) в розмірі 14694 (чотирнадцять тисяч шестисот дев`яносто чотирьох) грн. 40 коп. з відрахуванням обов`язкових податків, зборів, внесків. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року - залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 скасовано в частині оплати вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 залишено без змін.
Позивач 11.12.2017 подав уточнену позовну заяву, в якій просив:
- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по день видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015;
- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 31.12.2017 (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015;
- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн., виходячи з розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по день видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 задоволенню не підлягають, оскільки Довідка про прибуток за 2015 рік, що видана ТДІзПП позивачу 26.10.2015 за №01-19/2517, не суперечить даним облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року з даними про нарахування позивачу заробітної плати. З огляду на правильність розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача за період з 26.10.2015 по 25.04.2016 відповідно даних облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року, позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн., виходячи з розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015, задоволенню не підлягають. Наданий відповідачем до суду розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який фактично виплачений позивачу у розмірі 14 694,40 грн., позивачем не заперечується та відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати повністю та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 31.12.2017, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені правила закріплені статтями 24, 43, 129 Конституції України, Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23.02.2006 № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. Посилається на те, що судами порушено ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці"; ч. 1 та 3 ст. 2, ч.5 ст.5, ч.1, 2 ст. 6, ч.1, 2 ст.8, ч.1, 4 ст. 9, ст.44, ч.1 ст.47,п.2 ч.1, ч.5 ст.102, ст.242, ч.1 ст.202, ч.4 ст.107, п.4 ч.2 ст.110, п.2 ч.1 ст. 128, п.4 ч.1 ст.155, абз 2 ч.1 ст.244-2 приписи Глави 2 КАС України; ч.1 ст.2 Закону України "Про захист персональних данних" та недотримано вимог правової позиції висловлюваної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 у справі К/800/23846/17, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі № 806/2106/15, в п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7; в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, в постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 у справі №21-395а13, в п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від, 08.02.1995 №100.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.