ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №695/443/17
адміністративне провадження №К/9901/15283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.05.2017 (в складі головуючого судді Левченка В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у складі колегії суддів: Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.) у справі № 695/443/17 за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Золотоніське ОУПФУ) щодо відмови в призначенні та виплаті йому щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді;
- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, з часу звернення із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Позов обґрунтовував тим, що до його стажу роботи на посаді судді має бути зарахований календарний період проходження строкової військової служби, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року (з урахуванням ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Золотоніського ОУПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 84 % на 90 % заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 30 грудня 2016 року, у розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з проведенням коригування вказаних виплат.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стаж роботи позивача на посаді судді становить 22 роки 11 місяців 28 днів. Календарний період проходження позивачем військової служби не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, оскільки ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не відносить вказаний період трудової діяльності до суддівського стажу.
Крім того відповідач посилався на те, що під час вирішення питання розподілу судових витрат, суди не врахували положення п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, та дійшли помилкового висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь держави судового збору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Позивач правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що Рішенням сесії Черкаської обласної ради народних депутатів №16-21 від 17.12.1993 ОСОБА_1 обраний на посаду судді Золотоніського міського суду.
Указом Президента України №816/95 від 04.09.1995 позивача призначено головою Золотоніського міського суду Черкаської області.
Постановою Верховної Ради України №1072-ІV від 09.07.2003 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Золотоніського міського суду Черкаської області безстроково.
Рішенням Вищої ради юстиції №3449/о/15-16 від 26.12.2016 позивача звільнено з посади судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. 29 грудня 2016 року головою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області видано наказ №106-ОС, згідно з яким позивача відраховано зі штату Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з 29.12.2016 у зв`язку зі звільненням у відставку.
30 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського ОУПФУ із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке було призначене у розмірі 84 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
11 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок призначеного грошового утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Листом №549/04 від 19.01.2017 Золотоніське ОУПФУ повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку посилаючись на те, що відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. А тому стаж роботи позивача на посаді судді становить 22 роки 11 місяців 28 днів.
Крім того, судами встановлено, що позивач з 25.10.1982 по 17.11.1984 проходив службу в рядах Радянської Армії, а з 01.10.1985 по 03.01.1994 - в органах внутрішніх справ.
При цьому, відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого позивачу Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, усього стаж роботи позивача становить 33 роки 3 місяці 19 днів, з яких служба в рядах Радянської Армії - з 25 жовтня 1982 року по 17 листопада 1984 року, служба в органах внутрішніх справ - з 01 жовтня 1985 року по 03 січня 1994 року, стаж на посаді судді - з 04 січня 1994 року по 29 грудня 2016 року.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період проходження строкової військової служби (2 роки 23 дні) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (22 роки 11 місяців 28 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент звільнення позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, суди вірно зазначили, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - закон №2453).
Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"; далі - Закон № 2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.