ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №813/1761/16
адміністративне провадження №К/9901/23781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Щепанського А.М.,
третьої особи - не з`явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: Сасевича О.М., Гулика А.Г., Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (колегія суддів у складі: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Голова Національної поліції України Х. Деканоідзе, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Голова Національної поліції України Х. Деканоідзе, в якому просив визнати дії МВС України щодо неналежного розгляду його клопотання про порушення конституційних прав та притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправними та зобов`язати відповідача розглянути його клопотання від 07.03.2016 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" та Наказу МВС України від 10.10.2014 № 1177 "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України".
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.03.2016 він звернувся до Міністра внутрішніх справ України із зверненням, у якому вказував на систематичне порушення чинного законодавства України щодо використання державної мови зі сторони Голови Національної поліції України Х. Деканоідзе, яка будучи посадовою особою не застосовує державну мову як мову офіційного спілкування. У даному зверненні позивач просив провести службове розслідування за такими фактами, дати їм належну оцінку та притягнути Голову Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності. Проте, незважаючи на належне обґрунтування свого звернення та поставлені чіткі вимоги, відповідачем було надано позивачеві відповідь, яка лише суб`єктивно відображала загальний зміст порушеного питання, не вникаючи в його зміст і не вирішуючи його по суті.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства та порушено права позивача, як учасника правовідносин у сфері звернень громадян. Вважають такий розгляд клопотання відповідачем неналежним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що звернення позивача було неналежним чином розглянуте. Зазначає, що 12.03.2016 в Департаменті режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за № Л-4640 було зареєстроване клопотання позивача. При цьому, таке звернення було прийнято до розгляду, опрацьоване та на нього адресанту було надано обґрунтовану відповідь листом від 23.03.2016 № 34/Л-33, в якому його було проінформовано, що відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а також що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Таким чином, скаржник вважає, що він належно та своєчасно виконав свій обов`язок із розгляду звернення позивача. Окрім цього, зазначає, що Міністр внутрішніх справ України не є посадовою особою, яка наділена повноваженнями проводити службове розслідування відносно Голови Національної поліції України.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.04.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою МВС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017.
15.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01.11.2019 зазначену адміністративну справу призначив до касаційного розгляду у судовому засіданні о 09 год 50 хв 19.11.2019.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 задоволено клопотання позивача про участь у режимі відеоконференції та доручено її проведення Львівському окружному адміністративному суду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивачем на ім`я Міністра внутрішніх справ України було направлено письмове звернення, а саме: клопотання про притягнення до дисциплінарної (службової) відповідальності від 07.03.2016, у якому позивач виклав та обґрунтував обставини скарги щодо ігнорування Головою Національної поліції України Х. Деканоідзе окремих приписів чинного законодавства України в частині використання державної мови та просив: провести службове розслідування за фактом систематичного порушення (ігнорування) Головою Національної поліції України Х. Деканоідзе законодавчих норм та вимог щодо використання державної мови в офіційному спілкуванні; дати належну оцінку діям посадовця та притягнути до дисциплінарної (службової) відповідальності Голову Національної поліції України Х. Деканоідзе за порушення вимог, встановлених законом; повідомити заявника про виконану роботу (зокрема, про початок та результати розслідування).
Клопотання позивача зареєстровано 12.03.2016 в Департаменті режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за № Л-4640. Попередній розгляд звернення ОСОБА_1 проведено заступником Міністра - керівником апарату МВС України Тахтаєм О.В. У свою чергу, після попереднього розгляду, заступник Міністра внутрішніх справ України доручив розглянути звернення позивача відповідно до вимог законодавства директору Департаменту комунікації МВС України Шевченку А. В.
18.03.2016 клопотання позивача зареєстровано в Департаменті комунікації МВС України за №Л-33.
За результатом розгляду даного клопотання позивачу надано відповідь від 23.03.2016 № 34/Л-33 за підписом заступника директора Департаменту комунікації МВС України Булаєва В. П., якою проінформовано позивача про те, що відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Зазначено, що держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України. Виділено російську мову як таку, що нею користується значна частина населення України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу дії норми статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтями 4-6 Закону України "Про звернення громадян" регламентуються коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.
Статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов`язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
При цьому, статтею 8 Закону України "Про звернення громадян" також врегульовано випадки звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, а саме, розгляду не підлягають письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України "Про звернення громадян", та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Приписами статті 19 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Єдиний порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян в апараті МВС, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, а також визначає порядок контролю за його дотриманням встановлює Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 за № 1361/9960 (далі - Положення № 1177, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).