ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 420/1065/19
адміністративне провадження № К/9901/21014/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/1065/19
за адміністративним позовом Державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Нотаріальна палата України про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: В. В. Андрухів) від 11 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Лук`янчук, А. І. Бітов, І. Г. Ступакова) від 02 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22 січня 2019 року № 181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
2. Ухвалою від 27 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.
3. 09 квітня 2019 року від представника приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. надійшла заява про забезпечення позову, у якому просила:
- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 22 січня 2019 року № 181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до набрання законної сили рішення суду у даній справі;
- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, а також правам, свободам та інтересам третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також тому, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявник вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та поновлення її порушених прав, виходячи із наступних обставин:
по-перше, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України фактично призвів до порушення конституційного права позивача на працю (статті 43 Конституції України), адже усі нотаріальні дії з нерухомим майном передбачають використання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого наразі заблоковано на підставі оскаржуваного наказу;
по-друге, згідно з частини четвертої статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Нотаріуси як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до категорії самозайнятих осіб. Згідно статті 32 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Відтак, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення її діяльності;
по-третє, оскаржуваний наказ як індивідуальної акт в розумінні КАС України вже вичерпав свій строк дії (14 днів починаючи з 22 січня 2019 року). Однак, доступ до реєстру не відновлений. Відтак, позивач по суті піддається покаранню вдруге за ті порушення, які були виявлені під час перевірки, що суперечить положенням Конституції України;
по-четверте, приватний нотаріус позбавлена можливості самостійно забезпечити поновлення її прав, вона позбавлена права укласти договір про заміщення її з іншим приватним нотаріусом, так як для цього відсутні підстави, визначені статті 29 Закону України "Про нотаріат".
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, задоволено заяву про забезпечення позову.
Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 22 січня 2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Зобов`язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
6. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 25 липня 2019 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
7. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
8. 13 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Нотаріальна палата України, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що шляхом видачі оскаржуваного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті у цій справі.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтовано та не доведено належними доказами яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вжиття заходів забезпечення позову призводить до нікчемності судового спору, оскільки позивач отримує можливість вчиняти дії щодо яких йому був обмежений доступ. Зупиняючи дію оскаржуваного наказу, суди фактично вирішили справу по суті. Крім того не врахував, що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є єдиним видом послуг, що надаються нотаріусами, а тому не унеможливлює діяльність та право на працю позивача.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.