ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №2-а-3/11
касаційне провадження №К/9901/3773/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Тацій Л.В., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 (головуючий суддя: Чебанов О.О., Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі №2-а-3/11 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за недоотримане грошове забезпечення та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2010 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ГУ МВС України у Луганській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - УПФУ в Луганській області), в якому просив:
визнати неправомірними дії УМВС України Луганської області по відмові позивачу у проведенні перерахунку пенсійного забезпечення та виплаті компенсації недорахованого та некомпенсованого грошового забезпечення;
стягнути з УМВС України Луганської області на користь позивача кошти у сумі 15452,70 грн, з яких: 7333,20 грн. - недорахована пенсія за період з 01.01.2006 по 01.07.2010; 3873,56 грн - компенсація за неотриману пенсію за період з 01.01.2006 по 01.07.2010; 4245,94 грн - компенсація за недоотримане грошове забезпечення по рішенню Ленінського райсуду м. Луганську від 30.05.2007;
зобов`язати ГУПФ України в Луганській області нарахувати та виплачувати позивачу з 20.01.2010 щомісячну пенсію у сумі 2526,64 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при обчисленні йому пенсії були враховані не всі складові грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував перед звільненням з військової служби, що призвело до отримання пенсії у розмірі меншому, аніж передбачено законодавством.
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 13.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, адміністративний позов задоволено.
В основу підстав для задоволення позову судами попередніх інстанцій покладені висновки судово-економічної експертизи, в яких зазначено, що сума невключеної надбавки за безперервну службу та особливі умови за 2004 - 2005 роки всього складає 4289, 42 грн, а при розрахунку пенсії позивачу станом на 01.01.2005 складає 178,70 грн. Основний розмір пенсії позивача складає 76% грошового забезпечення, таким чином, щомісячна сума недонарахованої основної пенсії складає 135,80 грн. Тобто, сума пенсії позивача на день його звільнення, з урахуванням збільшення грошового забезпечення за рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30.05.2007 у справі № 2"а"-313/2007р. складає 2526,64 грн., а загальна сума недонарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 01.07.2010 складає 7333,20 грн. Сума компенсації позивачу недонарахованої та несплаченої пенсії за період з 01.01.2006 по 01.07.2010 складає 3873,56 грн. Сума компенсації недонарахованих сум надбавок за безперервну службу та особливі умови складає 4245,94 грн, а компенсація недонарахованої матеріальної допомоги діючим законодавством не передбачена.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 03.11.2015 скасовано постанову Кремінського районного суду Луганської області від 13.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди, обґрунтовуючи підстави для задоволення позову лише на висновках судово-економічної експертизи, не встановили часові рамки спірних правовідносин, зокрема право позивача на включення відповідних надбавок до його грошового атестату, право на отримання яких визнано постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.05.2007 у справі №2"а" - 313/07, згідно з якою, щодо кожної із надбавок визначений різний її процентний розмір за різні періоди, але кінцевим періодом визначений - 01.05.2005. При цьому, позивач був звільнений та вийшов на пенсію в грудні 2005 року, а тому до даних правовідносин слід застосовувати положення частини 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) в редакції Закону України від 15.06.2004 №1769-IV.
Під час нового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Остаточно позивач просив суд:
визнати неправомірними дії ГУМВС України у Луганській області при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з ненарахуванням всіх належних йому виплат, що призвело до зменшення розміру пенсії станом на 31.12.2005;
стягнути з ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 недораховану пенсію за період з 01.01.2006 по 01.07.2010 в розмірі 7 333, 20 грн та компенсацію за недоотриману пенсію за вказаний період у розмірі 3 873,56 грн;
стягнути з ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за недоотримане грошове забезпечення у розмірі 4 245,94 грн;
зобов`язати ГУПФУ у Луганській області провести ОСОБА_1 з 20.01.2010 перерахунок щомісячної пенсії у розмірі 2 526,64 грн та виплатити компенсацію за весь час недоотримання пенсії, починаючи з 20.01.2010.
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2016 адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи, який в установленому статтею 82 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення справи) не спростований, позивачу на день його звільнення не враховано грошове забезпечення згідно з постановою Ленінського районного суду від 17.05.2007, що призвело до зменшення розміру пенсії за період з 01.01.2006 по 01.07.2010 у сумі 7333,20 грн, з яких: розмір компенсації у зв`язку недоотриманням пенсії за вказаний період складає 3 873,56 грн; розмір компенсації за недоотримане грошове забезпечення складає 4 245,94 грн. Відтак пенсія ОСОБА_1 мала бути призначена у розмірі 2 526,64 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 скасовано постанову Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2016 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при проведенні судово-економічної експертизи експертом була застосована невірна редакція статті 43 Закону №2262-XII, зокрема для розрахунку пенсії позивача станом на час його звільнення у 2005 році експерт посилався на вказану норму у редакції станом на 2006-2007 роки. Судом апеляційної інстанції на підставі відомостей із висновку про призначення позивачу пенсії за вислугу років встановлено, що грошове забезпечення для призначення пенсії позивачу складалось з: посадового окладу - 140 грн; окладу за військове звання - 125 грн; надбавки за вислугу років 30 % - 79,50 грн; надбавки за таємність 65 % - 91 грн; надбавки за особливі умови служби 50 % - 132,50 грн; 100 % надбавки - 344,50 грн; доплати від належної суми пенсії - 647,71 грн; надбавки за безперервну службу 50 % - 780,11 грн; премії 33,3 % - 779,33 грн. Суд апеляційної інстанції констатував, що зазначені види грошового забезпечення були передбачені Указом Президента України № 926 від 04.10.1996, Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 та Наказом МВС України № 501 від 30.06.2005. Відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що пенсія позивачу на час звільнення була призначена та відповідно виплачувалася згідно вимог чинного на той час законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Скаржник зазначив, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань щодо відхилення висновку експерта. Також скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено його право на участь у розгляді справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідачі правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.