ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №607/2772/16-а
адміністративне провадження №К/9901/26232/18, № К/9901/43074/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (судді Шульгач М.П., Мартиць О.І., Осташ А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.), на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (судді Шульгач М.П., Мартиць О.І., Осташ А.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (судді Шинкар Т.І., Пліш М.А., Ільчишин Н.В.),
І. Суть спору
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), Управління МВС в Тернопільській області (далі - УМВС), Управління Державтоінспекції УМВС (далі - Управління ДАІ), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП), Управління превентивної діяльності ГУ НП, в якому (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив:
1.1 зобов`язати МВС, УМВС, ГУ НП провести перерахунок та доплату йому грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) у період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності відповідно до положень абз. 2, абз. 3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070;
1.2 зобов`язати МВС, УМВС, ГУ НП, Управління превентивної діяльності ГУ НП, Управління ДАІ видати ОСОБА_1 довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року; розрахунок довідки провести виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов`язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні (згідно з положеннями абз. 2, абз. 3, п.п. 1, п.п. 3, п.п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року, положень п. 1 Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року, № 153/10-43, положень п. 6 приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 та відповідних цим положеннями наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 0152, № 090, № 070.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, з-поміж іншого, зазначив, що розрахунок і виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - ОВС), які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проводилися відповідно до засекречених на той час нормативних актів (зазначених вище). Проаналізувавши їхній зміст (копії цих документів позивач, як зазначено в позові, отримав 16 лютого 2016 року) ОСОБА_1 з`ясував, що довідка Управління ДАІ № 13/1 від 11 січня 2012 року, відповідно до якої йому призначено пенсію, не враховує усіх складових грошового забезпечення (та їхніх розмірів), право на які мав позивач (як такий, що в складі зведеного загону брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 10 по 30 червня 1986 року) відповідно до зазначених нормативних актів. Зокрема, позивач вважає, що при розрахунку його грошового забезпечення не враховано наказу МВС СРСР № 070 від 28.02.1986 "Про покращення матеріального забезпечення рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ", за яким його посадовий оклад повинен становити 175 крб., а не 160 крб., як вказано в довідці Управління ДАІ.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. З 2 вересня 1983 року по 15 травня 1989 року ОСОБА_1 проходив службу в УВС Тернопільського облвиконкому на атестованих посадах. З 1986 року позивач займав посаду інспектора ДПС ОД ДПС ДАЇ УВС Тернопільського облвиконкому, спеціальне звання "старшина міліції".
4. З 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року позивач в складі групи працівників ДАІ УВС Тернопільського облвиконкому на службовому автотранспорті виконував службові обов`язки в районі населених пунктів Прип`ять, Копачі, загальна кількість днів в зоні аварії - двадцять днів, отримав дозу радіоактивного опромінення 1,82 рентген (бер).
5. З 1 січня 2012 року позивач отримує державну пенсію по інвалідності згідно з частиною першою статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ). Державну пенсію позивачу нараховано підставі виданої УДАІ в Тернопільській області довідки № 13/1 від 11 січня 2012 року відповідно до вказаного Закону.
6. На письмове звернення позивача до Управління ДАІ з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати відповідач не взяв до уваги нормативно-правових актів урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені. Зокрема, при видачі довідки не враховано положень постанови Ради Міністрів УРСР і Української ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов`язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 січня 2017 року роз`єднав зазначений адміністративний позов та виділив в окреме провадження позовні вимоги про зобов`язання МВС, УМВС, ГУ НП провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070.
8. Щодо решти позовних вимог, то постановою від 11 січня 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог до МВС, ГУ НП, УМВС, Управління превентивної діяльності ГУ НП, Управління ДАІ про видачу довідки "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року.
9. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2017 року залишив зазначену постанову суду першої інстанції без змін.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог (щодо видачі довідки) суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлена вимога є передчасною.
11. Окрім того, суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 15 Закону № 796-ХІІ, постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, а також на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 6 березня 2012 року № 544/20/132-12 та лист Міністерства праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815, зазначив, що алгоритм нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин такий: перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) з врахуванням відповідних складових, а вже після такого перерахунку - надання довідки про новий розмір заробітної плати (грошового забезпечення) в зоні відчуження.
12. Оскільки у спірних правовідносинах перерахунку грошового забезпечення з врахуванням відповідних складових на час розгляду цього спору не здійснено, і спір щодо такого перерахунку перебуває на стадії розгляду в суді першої інстанції, то заявлена вимога про видачу довідки про новий розмір грошового забезпечення з врахуванням усіх складових відповідно до нормативно- правових актів у зоні відчуження є передчасною.
13. Постановою від 10 жовтня 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення, зобов`язавши УМВС повторно провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року відповідно до вимог Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та наказів МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070. У решті позовних вимог - відмовив.
14. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наказу МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 "Про додаткові виплати особовому складу органів та військ МВС СРСР, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" позивачу мала б виплачуватися додаткова оплата в чотирикратному розмірі, виходячи з посадового окладу 175 крб. за перебування в ІІІ-й зоні небезпеки.
15. Відповідно до наказу № 0189 від 30.06.1986 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення особового складу органів та військ СРСР, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення навколишнього середовища", позивачу повинен був виплачуватися подвійний посадовий оклад.
16. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР, УРРПР від 10.06.1986 № 207-7 за роботу у вихідні та святкові дні, ОСОБА_1 оплата мала б проводитися в подвійному розмірі.
17. Відповідно постанови Ради Міністрів СРСР, УРРПР від 10.06.1986 № 207-7 та наказу МВС СРСР № 0152 від 27.05.1986, постанови Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 ОСОБА_1 повинна була виплачуватися премія в розмірі, що не перевищує 0,4 від подвійного посадового окладу.
18. Однак, довідка № 13/1 від 11 січня 2012 року видана ОСОБА_1 про розрахунок його грошового забезпечення під час перебування його в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і вказаний у ній розмір грошового забезпечення не відповідає вимогам зазначених вище нормативно-правових документів.
19. Суд першої інстанції зазначив, що державна пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний статус громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і, відповідно до довідки, була розрахована із суми 531,40 крб., з якої 426,40 крб. - це оплата праці за дні роботи в зоні відчуження, 105 крб. - це збережений середній заробіток за попереднім місцем роботи за період роботи в зоні відчуження.
20. З цієї довідки не зрозуміло чи проводилася подвійна оплата у вихідні та святкові дні, чи виплачувалися премії, чи виплачувалися додаткові і подвійні оклади, якщо не виплачувались то підстави невиплати і т.д.
21. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в цій частині треба задовольнити. Водночас, на думку суду першої інстанції, зарахування до складу грошового забезпечення годинника "Політ" вартістю 60 крб., яким ОСОБА_1 нагороджено відповідно до наказу МВС СРСР № 186 від 29.06.1986 за самовіддану роботу, витримку і стійкість, проявлену у виконанні службових обов`язків щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не може включатися в заробітну плату, позаяк нагороди матеріального чи грошового характеру відповідно до чинного законодавства не включаються до складових, з яких нараховується заробітна плата і в подальшому з якої сплачуються обов`язкові податки і платежі.
22. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2018 року скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та ухвалив нове судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.
23. Таке рішення суд апеляційної інстанції прийняв виходячи з того, що МВС, УМВС, ГУ НП, які є відповідачами у цьому спорі (після роз`єднання позовних вимог), не наділені повноваженнями щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності відповідно до положень абзаців 2, 3 пп. 1, пп. 5 п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, №0149, №0189, № 35с, № 090, № 070.
24. З покликанням на положення статей 15, 54 Закону № 796-XII, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, а також спираючись на роз`яснення, які містять лист Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, №1082/3к, №13-412/308, лист Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13, лист Міністерства праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815 та лист Міністерства праці та соціальної політики України від 6 березня 2012 року № 544/20/132-12 суд апеляційної інстанції в цій справі зазначив, що вирішення питання щодо проведення перерахунку та доплати грошового забезпечення віднесено до компетенції підприємства (організації), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), яке має відомості щодо встановлення умов, розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження щодо конкретних осіб.
25. Відтак цей суд зазначив, що оскільки позов заявлено до неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо його заміни, у задоволенні позову треба відмовити.
IV. Касаційне оскарження
26. 18 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року.
27. Ухвалою від 19 квітня 2017 року суддя-доповідач Вищого адміністративного суд України відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року.
28. 21 березня 2018 року скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і ухвалою від 26 березня 2018 року суддя-доповідач Смокович М.І. прийняв її до провадження.
29. 20 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року.
30. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи її передано на розгляд колегії суддів у складі: Мороз Л.Л. (суддя-доповідач), суддів Бучик А.Ю., Гімон М.М.