ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №808/7588/14
адміністративне провадження №К/9901/9264/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
третя особа - Державна казначейська служба України
про скасування наказу, поновлення на роботі, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС), Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, у наступному Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-2), в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16.04.2014 №125-о "Про звільнення співробітників міліції" в частині звільнення з посади та з податкової міліції в запас Збройних сил України старшого оперуповноваженого відділу протидії несплаті податків суб`єктами ЗЕД оперативного управління ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим майора податкової міліції Залівчого Євгена Вікторовича; поновити позивача на службі в органах податкової міліції; стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що на час винесення оскаржуваного наказу знаходився у щорічній відпустці. Також звернув увагу суду, що спірний наказ підписаний в.о. начальника ОСОБА_2 після анексії. ОСОБА_2 не має жодного відношення до керівного складу ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим, у ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим не працював та керівні посади не займав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16 квітня 2014 року №125-о "Про звільнення співробітників податкової міліції" в частині звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1, старшого уповноваженого відділу протидії несплаті податків суб`єктами ЗЕД оперативного управління ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим. Поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого уповноваженого відділу протидії несплаті податків суб`єктами ЗЕД з 19 червня 2014 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 по 08.09.2015 у розмірі 41848,14 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що особа, яка підписала наказ про звільнення позивача (ОСОБА_2 ), виконуючим обов`язки начальника не призначалася і ніколи не займала жодної посади у ГУ Міндоходів в АР Крим. Підставою для звільнення зазначено скорочення штатів, проте в судовому засіданні представник ДФС України зазначив, що у квітні 2014 році жодного рішення про скорочення штатів Міндоходів не приймалось. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що наказ від 16 квітня 2014 року №125-о "Про звільнення працівників" не відповідає приписам законодавства України, а навпаки, прийнятий після анексії Криму, з метою приведення у відповідність структури податкових органів Криму до вимог законодавства Російської Федерації, прийнятий з метою звільнення державних службовців України та не може виконуватись та прийматись до уваги ДФС України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.
Додатковою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року стягнуто до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 80,39 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року відмовлено Державній фіскальній службі України в задоволенні заяви про виправлення описки в додатковій ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.
Також ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року роз`яснено додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року. Зазначено, що судом стягнуто на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в розмірі 80,39 грн в частині оскарження рішення суду за вимогами адміністративного позову немайнового характеру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ДФС (далі - скаржник) у квітні 2016 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.
Також ДФС у червні 2016 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року.
На обґрунтування поданих касаційних скарг скаржник зазначив, що ДФС сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги у належному розмірі, а саме 2090,08 грн, у тому числі 80,38 грн за позовними вимогами немайнового характеру і 2009,70 грн за позовними вимогами майнового характеру. Але суд апеляційної інстанції не врахував зазначене при прийнятті додаткової ухвали від 30.03.2016.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16 квітня 2014 року №125-о "Про звільнення співробітників податкової міліції" в частині звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1, старшого уповноваженого відділу протидії несплаті податків суб`єктами ЗЕД оперативного управління ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим, поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого уповноваженого відділу протидії несплаті податків суб`єктами ЗЕД з 19 червня 2014 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 по 08.09.2015 у розмірі 41848,14 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року задоволено клопотання ДФС про відстрочення сплати судового збору, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
3 грудня 2015 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло платіжне доручення ДФС № 2467 від 19.11.2015 щодо сплати 2090,08 грн судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року залишено без змін.
Додатковою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року стягнуто до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 80,39 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Апеляційний суд, постановляючи додаткову ухвалу, зазначив, що при постановленні ухвали від 23 березня 2016 року не вирішено питання про розподіл судових витрат. Оскільки сплату судового збору було відстрочено до прийняття рішення у справі, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 80,39 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
19 квітня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ДФС про роз`яснення додаткової ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року щодо сплати 80,39 грн судового збору.
Крім того, 22 квітня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ДФС про виправлення описки в додатковій ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року шляхом зазначення в резолютивній частині замість "Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України" виправити та доповнити "З урахуванням сплати Державною фіскальною службою України судового збору 19.11.2015 року в сумі 2090,08 грн повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 2009,69 (дві тисячі дев`ять) гривень 69 копійок апелянту".
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року відмовлено Державній фіскальній службі України в задоволенні заяви про виправлення описки в додатковій ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що правильно визначив в додатковій ухвалі від 30 березня 2016 року суму судового збору, що підлягала стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань у частині оскарження рішення суду за вимогами адміністративного позову немайнового характеру.