ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №826/15069/15
адміністративне провадження №К/9901/27814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Недорого" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя Борисюк Л.П., судді: Петрик І.Й., Собків Я.М.) у справі №826/15069/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Недорого" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Недорого" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києві у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 №0003982201 та №0003972201.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. ТОВ "Недорого" посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки первинним документам.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Недорого" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 у справі №826/15069/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/15069/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 19.11.2019.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Недорого" з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2014 року та січень 2015 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Оптова компанія Магніт", ІП "Логін" (код 38204178), ТОВ "Інвестком" (код 31901655)
За результатом перевірки складено акт перевірки від 19.06.2015 №3168/26-58-22-01-38977343. Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 68869грн.;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 182668грн., в тому числі за період: грудень 2014 року - 76521грн., січень 2015 року - 106147грн.
На підставі вищезазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015:
№0003982201, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Недорого" збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 86086грн., в тому числі: за основним платежем - 68869грн., за штрафними санкціями - 17217грн.;
№0003972201, яким за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Недорого" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 228335грн., в тому числі: за основним платежем - 182668грн., за штрафними санкціями - 45667грн.
Позивач не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на те, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання господарських операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані послуги саме цими контрагентами.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Оптова компанія Магніт" та ТОВ "Недорого" було укладено договір поставки від 01.11.2014 №14М-1162, за яким Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (товари) на умовах згідно цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору.