ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №813/8587/14
адміністративне провадження №К/9901/8324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Ільчишин Н.В., Пліш М.А.) у справі №813/8587/14 (876/1077/15) за поданням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника, які знаходяться на рахунках платника,
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області звернулась до суду з поданням про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти Приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт", які знаходяться на рахунках платника.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 подання залишено без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 скасовано, а провадження в справі закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму". Позивач наголошує, що повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника, про зупинення видаткових операцій на рахунках платника варто розуміти, як право звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку. При цьому, зазначені вимоги можуть бути розглянуті судами як у загальному порядку позовного провадження, так і за поданням податкового органу про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, внесеного до суду на підставі пункту 1 частини першої статті 183-3 КАС України, з додержанням відповідних особливостей розгляду цієї категорій звернень податкових органів.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 у справі №813/8587/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/8587/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 12.11.2019.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 03.12.2014 №1171 "Про проведення фактичної перевірки", підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючого органу доручено провести з 03.12.2014 фактичну перевірку ПП "ОККО-Нафтопродукт" (податковий номер 36670361) за адресою с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд.54 терміном 10 діб з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства при використанні праці найманих осіб.
Копію вказаного наказу та направлення на перевірку від 03.12.2014 №1171, 1104, 1105 вручені 03.12.2014 о 16:26год оператору АЗС.
Запитом від 10.12.2014 "Про надання матеріалів до перевірки" на ім`я керівника АЗС ПП "ОККО-Нафтопродукт" №КВ4 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області відповідно до підпунктів 20.1.6, 20.1.8 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України відповідачу запропоновано надати пояснення та їх документальне підтвердження (за період з початку ведення господарської діяльності АЗС по дату надання документів) щодо: документів, що регламентують діяльність АЗС; штатного розпису АЗС; табелів обліку робочого часу працівників АЗС; наказів про прийом та звільнення працівників АЗС; відомостей нарахування та виплати заробітної плати АЗС; інших документів, які не увійшли до переліку, але стосуються предмету перевірки АЗС. Лист отримано менеджером АЗС 10.12.2014 о 16.00год.
Податковий орган вважав, що відповідачем станом на 11.12.2014 листом наданим до ДПІ було відмовлено у наданні документів до перевірки, чим недопущено працівників позивача для проведення фактичної перевірки.
У зв`язку з зазначеними обставинами 11.12.2014 в с .Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 54 складено Акт про ненадання документів до перевірки. Крім того, складено Акт від 11.12.2014 про недопуск уповноважених осіб податкового органу до перевірки.
Посилаючись на вимоги підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України ДПІ 12.12.2014 звернулася до суду з поданням, у якому просила зупинити видаткові операції шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що виходячи з вимог статті 94 Податкового кодексу України, відмова платника податків від проведення саме фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби не може слугувати підставою для застосування адміністративного арешту майна. Суд встановив, що з огляду на досліджені докази по справі, обставини передбачені статтею 94 Податкового кодексу України для застосування адміністративного арешту, у заявника відсутні.
Апеляційний суд не погодився з позицією суду першої інстанції, скасував постанову про відмову у задоволенні позову та закрив провадження у справі. Судом вказано, що позивач, звернувшись з поданням до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти такого платника податків, що знаходяться в банку, покликаючись на вимоги статтей 81, 94, Податкового кодексу України, вийшов за межі наданої законом компетенції, оскільки правом звернення з такою вимогою в порядку особливого провадження, передбаченого статті 183-3 КАС України, не наділений.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 81.2. статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.