ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №804/2869/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-Люкс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-Люкс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Самара-Люкс" подало до суду позов, в якому просить визнати неправомірними повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0000062206 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 275 932,98 грн, зокрема в сумі 260 857,44 грн за основним платежем та в сумі 15 075,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.02.2013 № 0000032206 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 117 538,25 грн, зокрема в сумі 100 284,39 грн за основним платежем та в сумі 17 253,86 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що господарські операції фактично вчинені, підтверджені первинними документами.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02.04.2013 задовольнив позов. Визнав неправомірним податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0000062206 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 275 932,98 грн, зокрема в сумі 260 857,44 грн за основним платежем та в сумі 15 075,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.02.2013 № 0000032206 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 117 538,25 грн, зокрема в сумі 100 284,39 грн за основним платежем та в сумі 17 253,86 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Самара-Люкс" судові витрати в сумі 68,82.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2015 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 та відмовив в задоволенні позову повністю.
ТОВ "Самара-Люкс" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції повністю не з`ясував обставини у справі, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.08.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 04.11.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.11.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2013 № 0000062206 грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 260 857,44 грн за основним платежем та в сумі 15 075,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 08.02.2013 № 0000032206 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 100 284,39 грн за основним платежем та в сумі 17 253,86 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 14.01.2013 № 78/226/33669290 за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, про порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, витрати за операціями з придбання товарів/послуг у ТОВ "Аксіома", ТОВ "А-Прайм", ТОВ "Моноліт", ТОВ БК "Національ". При цьому контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що придбані матеріали позивач використав в будівництві, однак не підтвердив придбання товару/послуг саме у цих контрагентів відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, тому завищив валові витрати на суму 218 647,95 грн за IV квартал 2010 року та за І квартал 2011 року та витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на суму 230 690,63 грн за ІІІ, IV квартал 2011 року та за І квартал 2012 року;
порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України полягало у тому, що позивач не відніс до складу валового доходу/доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, доход у вигляді вартості безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді товарів. Контролюючий орган вважає, що оскільки позивач фактично придбав та оприбуткував будівельні матеріали та послуги і використав їх у власній господарській діяльності, однак документально не підтвердив те, що ці будівельні матеріали і послуги придбані саме у ТОВ "Аксіома", ТОВ "А-Прайм", ТОВ "Моноліт", ТОВ БК "Національ", тому він занизив валовий доход на суму 262 376,54 грн за IV квартал 2010 року та за І квартал 2011 року та доход, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, на суму 276 828,78 грн за ІІІ, IV квартали 2011 року та І квартал 2012 року;
порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, Податкового кодексу України полягало у тому, що позивач завищив витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, які складаються з інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, за ІІІ квартал 2012 року на суму 52 083,34 грн, сформованих за операціями з ТОВ ТД "ПФК "Регіон-Сталь". Контролюючий орган виходить з того, що позивач станом на 30.09.2012 має кредиторську заборгованість за отриманим товаром перед ТОВ ТД "ПФК "Регіон-Сталь" на суму 62500 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 10 416,67 грн, яка виникла у листопаді 2011 року, серпні 2012 року і обліковувалась на рахунку 631, та за якою станом на 30.09.2012 закінчився строк позовної давності. Така заборгованість відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 є безнадійною заборгованістю. Позивач не здійснив компенсації вартості придбаного товару, тому витрати фактично не поніс, у зв`язку з чим протиправно їх відобразив у складі витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування;
порушення вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України полягало у тому, що позивач відніс до складу доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, за ІІІ квартал 2012 року доход в сумі 62500 грн за операціями з ТОВ ТД "ПФК "Регіон-Сталь". Контролюючий орган виходить з того, що позивач станом на 30.09.2012 має кредиторську заборгованість за отриманим товаром перед ТОВ ТД "ПФК "Регіон-Сталь" на суму 62 500 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 10 416,67 грн, яка виникла у листопаді 2011 року, серпні 2012 року і обліковувалась на рахунку 631, та за якою станом на 30.09.2012 закінчився строк позовної давності. Така заборгованість відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 є безнадійною заборгованістю. Позивач не здійснив компенсації вартості придбаного товару, тому зобов`язаний був збільшити інші доходи в сумі 62500 грн;
порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України полягало у тому, що позивач завищив податковий кредит на суму 100 284,39 грн за звітні податкові періоди - грудень 2010 року, січень - березень 2011 року, липень - листопад 2011 року, січень 2012 року, вересень 2012 року, зокрема: