У Х В А Л А
14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 640/16557/19
Провадження № 11-1135заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Президента України про визнання протиправним та скасування указу,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (далі -ТОВ "Техенергохім") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Президента України, в якому просило визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019 в частині визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 10 липня 1998 року №762/98 "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій".
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою
від 04 вересня 2019 року цю справу передав до Верховного Суду.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою
від 15 жовтня 2019 року відмовив у відкритті провадження у цій справі.
На це судове рішення позивач подав апеляційну скаргу.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Техенергохім" залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, указаних у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме - подання документу про сплату судового збору.
У межах наданого строку ТОВ "Техенергохім" подано заяву, в якій зазначено про те, що вимога про сплату судового збору суперечить статті 67 Конституції України, якою встановлено обов`язок щодо сплати податків і зборів. Скаржник уважає, що судовий збір не є податком або загальнодержавним збором, тому не підлягає обов`язковій сплаті.
За визначенням статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. При цьому, згідно зі статею 2 цього Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Слід зазначити, що ані наведені положення, ані Закон України "Про судовий збір" в цілому неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.
Крім того, указаний Закон визначає судовий збір як збір, що справляється на всій території України із осіб, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, твердження скаржника про незаконність вимоги про сплату судового збору суперечать положенням чинного законодавства і ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.
З огляду на несплату судового збору за подання апеляційної скарги вимоги ухвали судді Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року скаржником у встановлений строк не виконано.
Дана обставина перешкоджає прийняттю скарги до провадження та відкриттю апеляційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.