Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 334/5381/17
провадження № 51-5932 км 18
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Крет Г.Р., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Сапожнікової О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12017080050002234 від 15 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Долинка Гуляйпільського району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного та додаткового покарання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 50 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 травня 2017 року приблизно о 16:20, перебуваючи на водійському місці в салоні автомобіля "Kia Cerato", порушуючи вимоги п. 15.13 Правил дорожнього руху України, відкрив передні ліві двері вказаного автомобіля, внаслідок чого відбувся контакт між задньою торцевою і внутрішньою частинами водійських дверей автомобіля та зубами великої передньої зірки велосипеда "Azimut" під керуванням потерпілого ОСОБА_2 . В результаті зіткнення велосипеда з відчиненими дверима автомобіля потерпілому було завдано тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника Сапожнікової О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, посилається на те, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не врахував доводи апеляційної скарги захисника, зокрема того, що засуджений вчинив неумисний злочин, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та не намагався уникнути передбаченого законом покарання.
Також ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що в ході апеляційного розгляду встановлено факт смерті потерпілого, у зв`язку з чим стороною захисту було змінено апеляційні вимоги, зокрема в частині вирішення цивільного позову засуджений та його захисник просили закрити кримінальне провадження, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства правовідносини, які виникли між засудженим та потерпілим, не допускають правонаступництва. При цьому апеляційний суд, залишаючи вирок без зміни, в повній мірі не спростував доводи апеляційної скарги захисника в частині розгляду цивільного позову та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
В судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі засудженим не оспорюється, а тому у касаційному порядку не перевіряється.
Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1, виходив з того, що засуджений раніше не судимий, одружений, пенсіонер, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом, також враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, обсяг суспільно небезпечних дій засудженого та тяжкість наслідків, що настали, зокрема встановлення потерпілому інвалідності.
Обставиною, що пом`якшує покарання засудженому ОСОБА_1, судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.
Крім того, місцевий суд, врахувавши те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий, але неумисний злочин, досяг пенсійного віку та подав відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, прийшов до висновку про необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання у відповідності до Закону України "Про амністію у 2016 році".