П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/324/19
Провадження № 11-632заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні діїта відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року (суддя Пасічник С. С.),
УСТАНОВИЛА:
4 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (який надійшов до суду 10 червня 2019 року), у якому просив:
- визнати бездіяльність ВРП щодо залишення без задоволення його заяв від 12 грудня 2018 року і 4 лютого 2019 року про повну неадекватність суддів системи судоустрою України та здійснення контролю за рівнем їх морально-психологічної і професійної підготовленості та їх психічним станом протиправною;
- зобов`язати ВРП вжити заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів судів загальної юрисдикції України, а саме:
а) об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в його заявахвід 3 грудня 2018 року і 4 січня 2019 року факти суттєвого порушення судами загальної юрисдикції України норм Конституції і законів України при здійсненні ними правосуддя за його судовими справами, що знаходились і знаходяться на розгляді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, Запорізькому окружному адміністративному суді, Печерському районному суді м. Києва та Окружному адміністративному суді м. Києва за останні 2,5 роки з моменту вступу в дію Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" і по цей час;
б) перевірити: всі судові рішення, постановлені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами за останні 2,5 роки, на їх адекватність за безпосередньою участю позивача у перевірці поданих заяв. Примітка: практично всі судові рішення, винесені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами, не піддаються логіці і здоровому глузду. І це не огульна заява, а юридичний факт;
в) поновити порушене право позивача на судовий захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ);
г) особисто письмово повідомити його про результати перевірки заяв від 3 грудня 2018 року і 4 січня 2019 року та про суть прийнятих ВРП по них рішень. Примітка: суддя, який хоча б один раз умисно постановив завідомо неправосудне рішення або якщо за його участі в розгляді судової справи постановлено завідомо неправосудне рішення, не має права здійснювати правосуддя в Україні;
- стягнути з ВРП на його користь кошти в сумі 3 млн грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що вимоги його заяв, поданих до ВРП в порядку, визначеному Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), відповідають завданням, функціям і повноваженням відповідача, однак останній безпідставно відмовив у їх розгляді та протиправно не перевірив адекватність ухвалених судами України судових рішень у його справах за останні 2,5 роки та не забезпечив поновлення права позивача на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону № 1402-VІІІ.
Позивач також зазначив, що у зв`язку з безпідставною відмовою ВРП перевірити викладені у його заявах факти щодо психічних захворювань суддів практично всієї системи судоустрою України, а саме адекватності судових рішень, ухвалених суддями у справах позивача за останні 2,5 роки, йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 3 млн грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 14 червня 2019 року повернув ОСОБА_1 його позовну заяву, вказавши на зловживання позивачем його процесуальними правами, яке полягало у застосуванні позивачем у позовній заяві образливих тверджень на адресу суддів України, які до того ж визначені підставою позову, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви.
На зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм процесуального права, порушує питання про скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаргу мотивовано відсутністю у суду передбачених статтями 45 та 169 КАС підстав для повернення позову та позбавленням його права на судовий захист, передбаченого у статті 55 Конституції України.
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу вказує на її необґрунтованість та відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо:
1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;
3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спорів у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;
5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);
7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 цього Кодексу;
9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Наведеною нормою не встановлено такої підстави для повернення позовної заяви, як зловживання процесуальними правами.
Водночас за правилами частини третьої статті 45 КАС якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною другою цієї статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: