Ухвала
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 595/985/15-к
провадження № 51-2304 км 19
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисників Рукавця О.В., Бахіра Р.Д.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
представника потерпілої Суп М.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами з доповненнями засудженого ОСОБА_2 та захисника Рукавця О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_3, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та захисника Влащенка О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України.
ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - виправдано.
ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України.
ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - виправдано.
Згідно вироку 13 червня 2011 року близько 05:00 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходились на території АЗС " ОККО " в м. Бучач по вул . Галицькій, 157. В цей час на територію АЗС підійшов ОСОБА_4 і між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особою, кримінальна справа стосовно якої зупинена, розпочався конфлікт, в ході якого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особа, кримінальна справа щодо якої зупинена, реалізуючи свій злочинний намір, з мотивів помсти з метою спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, діючи без попередньої змови між собою, усвідомлюючи протиправність спільних дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, почали умисно наносити удари руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_4, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді перелому альвеолярного відростка нижньої щелепи і травматичну втрату 3-го і 4-го лівих нижніх зубів, які згідно висновку експерта №111 від 19 вересня 2011 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Крім того, 13 червня 2011 року близько 06:00 ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо автомобіля "Mercedes-Benz 609 D", чим порушив вимоги п. 2.9. (а) ПДР України, та виїхав з території АЗС "ОККО" на проїзну частину вул. Галицька в м. Бучач Тернопільської області. В цей час до автомобіля "Mercedes-Benz 609 D" зі сторони водійських дверей підбіг ОСОБА_4, який схопився руками за його виступаючі частини, тобто створив небезпеку для руху водієві ОСОБА_3, який з моменту виникнення для його руху небезпеки не вжив заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу, а продовжував рухатись зі швидкістю 35-40 км/год, чим порушив вимоги п. 12.3. ПДР України. Проїхавши за межами салону автомобіля відстань понад 1200 м, навпроти буд. №132 по вул. Галицька в м. Бучач Тернопільської області, потерпілий ОСОБА_4 упав на проїзну частину і через його тіло був вчинений переїзд заднім лівим колесом автомобіля "Mercedes-Benz 609 D" під керуванням водія ОСОБА_3
Внаслідок переїзду через тіло колесом автомобіля потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей з численними двосторонніми переломами ребер та грудини, розривами легень, серця та грудного відділу аорти, що призвело до виникнення масової внутрішньогрудної кровотечі та крововтрати, внаслідок чого потерпілий помер на місці пригоди.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Рукавця О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах і доповненнях до касаційних скарг, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та призначити новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує про безпідставне засудження його за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він захищав дівчат від агресивної поведінки ОСОБА_4, який сам спровокував конфлікт. При цьому зазначає, що на потерпілому не було жодних пошкоджень, та такі, скоріше всього, виникли пізніше внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що судом безпідставно покладено в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони перебували у дружніх стосунках з потерпілим ОСОБА_4 Вказує, що судом першої інстанції не виконано вказівок апеляційного суду щодо встановлення обставин нанесення потерпілому ОСОБА_4 ушкоджень, з їх розмежуванням - ким, та які саме ушкодження заподіяні. Наголошує, що місцевий суд постановив вирок із застосуванням норм КПК 2012 року, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник Рукавець О.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить призначити новий судовий розгляд. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вказує про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, так як потерпілий ОСОБА_4 не був учасником дорожнього руху, сам при цьому порушив вимоги п. 1.5 ПДР України. Також зазначає, що місцевим судом не виконано вказівок апеляційного суду після скасування вироку в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі захисник Влащенко О.А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду. Зазначає, що тілесні ушкодження у вигляді перелому щелепи та травматичного видалення зубів у потерпілого виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ніхто із свідків не бачив на обличчі останнього після бійки будь-яких пошкоджень. На переконання захисника судом безпідставно не взято до уваги висновок експерта щодо порушення ОСОБА_4 вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України, а тому дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 118 КК України. При цьому вказує, що ОСОБА_3 не сприймав дорожню обстановку, як таку, що загрожувала безпеці дорожнього руху, а навпаки, вважав, що йому загрожує небезпека з боку агресивного потерпілого. Вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа - поверненню для здійснення нового судового розгляду.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий судовий розгляд, при цьому зміст касаційної скарги засудженого є аналогічним змісту скарги захисника Влащенка О.А.
Позиції інших учасників судового провадження
На згадані касаційні скарги потерпілою ОСОБА_1 подано письмові заперечення, у яких вона просить залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
У судовому засіданні захисники підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити, прокурор подані касаційні скарги підтримала частково, просила рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд, потерпіла та її представник заперечували щодо задоволення таких касаційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України1960року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджені та захисники, крім іншого, вказують про однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та здобутим доказам, однак перевірка таких обставин не є компетенцією суду касаційної інстанції. Тобто, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону при касаційному розгляді касаційний суд виходить із тих обставин справи, які встановлені місцевим та апеляційним судами.
А тому, доводи касаційних скарг у цій частині, а також доводи засудженого ОСОБА_2 про безпідставне посилання на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували у дружніх стосунках з потерпілим ОСОБА_4, не можуть бути предметом касаційного розгляду.
Відповідно до положень ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Висновки суду мають ґрунтуватися на доказах, розглянутих в судовому засіданні, оцінених за своїм внутрішнім переконанням, та на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.