Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 522/5580/14-ц
провадження № 61-25921св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року у складі судді Ільченко Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гайворонського С. П., Кононенко Н. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0979 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на якій, з дотриманням вимог чинного законодавства, він збудував двоповерховий житловий будинок та отримав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суміжній земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 здійснюють будівництво двоповерхового житлового будинку з цокольним та технічним поверхами.
Звертав увагу на те, що 31 травня 2013 року, внаслідок неналежного укріплення будівельних лісів та близького розташування належної відповідачам будівлі, будівельні матеріали, а саме: риштовки, балки, а також самі дерев`яні конструкції, були знесені вітром на належний йому будинок, що завдало йому майнової та моральної шкоди.
Позивач також зазначив, що в результаті падіння будівельних лісів в ніч
з 31 травня на 01 червня 2013 року, було пошкоджено газову трубу та газовий лічильник.
Посилаючись на наведене та на те, що відповідачі добровільно компенсувати йому збитки відмовляються, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь майнову шкоду в розмірі
246 545,53 грн та 50 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що пошкодження його будинку сталося саме з вини відповідачів.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, оскільки пошкодження належного позивачу будинку АДРЕСА_1 відбулось внаслідок непереборної сили, якою являються дії урагану з силою вітру 26-31 м/с, шквального дощу, які виникли в ніч з 31 травня на 01 червня 2013 року у м. Одесі, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи
від 04 січня 2016 року, призначеної у справі ухвалою суду першої інстанції за клопотанням відповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інтонацій, як на підставу відмови у задоволенні його позовних вимог, посилались на висновок будівельно-технічної експертизи від 04 січня 2016 року, не звернувши уваги на те, що експерт Томішинець Л. В, якою складено висновок, не проводила візуальне обстеження пошкодженого будинку, а використовувала ретроспективний метод дослідження матеріалів справи. Таким чином, вважає, що висновок експерта, складений без реального огляду пошкоджень, не може бути належним доказом у справі. Також вказує на, що суди безпідставно не надали оцінку висновку будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2013 року.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено норми статті 59 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року) щодо допустимості доказів. Так, для проведення експертизи, 03 серпня 2015 року до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз
(далі - ОНДІСЕ) було направлено матеріали справи у двох томах. Разом з тим,
16 вересня 2015 року відповідачем ОСОБА_2 на адресу суду першої інстанції було направлено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта Анісімова К. І. від 03 серпня 2015 року "Про принципову схему обвалення будівельних лісів від 31 травня 2013 року за адресою:
АДРЕСА_2 ", який було використано експертом Томішинець Л. В. під час проведення експертизи, за результатами якої було складено зазначений вище висновок
від 04 січня 2016 року. Тобто, судами першої та апеляційної інстанції в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи, який складений на підставі доказів, які приєднанні до матеріалів справи з порушенням вимого процесуального законодавства.
Також заявник вказує на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, він та його представник звертались із клопотаннями про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи, проте їх було безпідставно відхилено судами.
Безпідставним також вважає висновки апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів та підтвердження доводів щодо пошкодження газової труби та газового лічильника в результаті падіння будівельних лісів, оскільки ним було надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт існування зазначених вище пошкоджень належного йому майна, та те, що такі пошкодження мали місце з вини відповідачів.
Крім того, заявник зазначає про упередженість колегії суддів апеляційного суду під час розгляду справи, оскільки суддя Сегеда С. М., який буд доповідачем у справі, неодноразово розглядав справи за його позовом та позовом його дружини, за результати розгляду яких, ухвалював рішення про відмову у задоволенні позову.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та безпідставність її доводів, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи зроблено обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Вказує на те, позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідачів, оскільки докази, які містяться в матеріалах справи, та яким судами надана належна правова оцінка, свідчать про те, що будинок АДРЕСА_1 зазнав пошкоджень в результаті стихійного явища. При цьому позивачем не надано доказів, що зазначений вище будинок належить йому на праві власності чи на праві користування.
Висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 23 вересня
2013 року, на який як на доказ факту заподіяння шкоди та її розміру посилається позивач, був обґрунтовано не взятий судами до уваги, оскілки зазначений висновок не може бути прийнятий за основу для визначення суми збитку, адже саме дослідження викликає сумнів через орієнтовані вартості ремонтних робіт, які значно завищенні на відміну від ринкової вартості.
Доводи касаційної скарги заявника щодо втручання у систему автоматизованого розподілу справ та упередженості колегії суддів апеляційного суду спростовуються звукозаписом судового засідання, в якому позивач та його представник не заявляли відвід будь-якому судді, який входив до складу колегії.
20 червня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду клопотання про участь у судовому засіданні.
09 жовтня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня
2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що на підставі договору дарування земельної ділянки
від 21 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0979 га за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснив будівництво двоповерхового житлового будинку, право власності на який у встановленому законом порядку не зареєстровано.
На суміжній земельній ділянці, розташованій за адресою:
АДРЕСА_2 , відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області від 02 грудня 2011 року, здійснюють будівництво двоповерхового житлового будинку з цокольним та технічним поверхами відповідно до затвердженого та узгодженого у встановленому законом порядку проекту.
Звертаючись до суду з указаним вище позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 31 травня 2013 року, внаслідок неналежного укріплення будівельних лісів та близького розташування належної відповідачам будівлі, будівельні матеріали, а саме: риштовки, балки, а також самі дерев`яні конструкції, були знесені вітром на належний йому будинок.
Відповідно до довідки Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 03 червня 2013 року, з 31 травня на 01 червня 2013 року в м. Одесі спостерігались складні погодні умови; увечері через територію Одеської області проходив холодний атмосферний фронт; в зоні фронту в м. Одесі спостерігалась активна грозова діяльність, дощ, кількість опадів 12 мм, шквалисте посилення вітру в період з 22 год. 07 хв. до 22 год. 28 хв. 21-31 м/с - стихійне гідрометеорологічне явище.
Тобто, у вищевказаний час була велика швидкість вітру, сильний дощ та гроза зі шквалом. Вітер такої сили відноситься за метрологічною класифікацією до штормового, буревію чи урагану, а кількість опадів вважається стихійним явищем.
Нормативно-правове обґрунтування
У відповідності до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.