Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 376/2326/18-ц
провадження № 61-17687ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в складі судді Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що на підставі виконавчого листа, виданого 09 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів, присуджено стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) на користь доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і до її повноліття, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_1 та 1/6 частки його заробітку (доходу) на користь сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і до його повноліття, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_3 .
Звертала увагу на те, що старший син відповідача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, аліменти на його користь вже не сплачуються, натомість неповнолітня дочка відповідача ОСОБА_7 потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів у зв`язку з тим, що вона є інвалідом з дитинства і потребує постійного лікування.
ОСОБА_1 вважала за доцільне збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки до 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки на даний час вона не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої ОСОБА_4 одягом, продуктами харчування, засобами гігієни.
Посилаючись на наведене, позивач просила збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати аліменти з ОСОБА_2 на її користь в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття, але не менш прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_1 .
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/4 частки доходу, а саме з пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 січня 2015 року, земельна ділянка площею 3,2873 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825281600:05:000:0080 щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 липня 2015 року, земельна ділянка площею 3,3574 га, яка розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825284400:03:000:0037 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працює, є інвалідом другої групи, має на утриманні матір - пенсіонерку, дитину, яка навчається, його матеріальне становище та стан здоров`я, з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки заробітку (доходів), не покращились, а навпаки погіршились, а тому збільшення розміру аліментів не можливе.
Однак, суд прийняв до уваги, що відповідач не заперечує про стягнення з нього на користь позивача на утримання дочки 1/4 частини з пенсії (основний дохід відповідача), а тому вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття.
Також, відповідач не заперечував щодо стягнення з нього на утримання дочки 1/8 частини з орендної плати згідно з договором оренди земельної ділянки від 15 липня 2015 року та договором оренди земельної ділянки від 05 січня 2015 року, що було враховано судом першої інстанції та зазначено, що орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня поточного року, шляхом її виплати орендодавцю в грошовій формі, а тому і стягнення 1/8 частини з загальної суми орендної плати повинно відбуватися один раз на рік і ця сума не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частки доходу, а саме з пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Ухвалено стягнення проводити з 02 березня 2019 року. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом 2-56/2007 року, виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 січня 2015 року, земельна ділянка площею 3,2873 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825281600:05:000:0080, стягнення проводити один раз на рік, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом № 2-56/2007 року, виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 липня 2015 року, земельна ділянка площею 3,3574 га, яка розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825284400:03:000:0037, стягнення проводити один раз на рік, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом 2-56/2007, року виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час ухвалення рішення від 30 січня 2019 року суд не визначив розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача один раз на рік з орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, а також не вирішив питання з якого моменту проводити стягнення аліментів з відповідача на користь позивача. Крім того, судом не було вирішено питання щодо припинення стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на підставі виконавчого листа від 19 березня 2017 року № 2-56/2007 року, виданого Сквирським районним судом Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, а підстави для його поновлення відступні, оскільки доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві про поновлення строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК, ОСОБА_1 не надала.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Зазначає, що строк на оскарження рішення суду першої інстанції нею було пропущено з поважних причин, оскільки додаткове рішення суду першої інстанції вона отримала 14 травня 2019 року, а з апеляційною скаргою звернулася 13 червня 2019 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, апеляційним судом проігноровано її доводи, а в оскаржуваній ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження, як і в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції не зазначено про оскарження нею додаткового рішення.
Звертає увагу на те, що копію рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року вона отримала 13 березня 2019 року, проте не оскаржувала його, оскільки вважала, що на підставі її заяви, суд першої інстанції ухвалить додаткове рішення, а тому підстави для оскарження основного рішення будуть відсутні. Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині додаткового рішення фактично продублював рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, що і стало підставою для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначені вище рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у відкритті касаційного провадження щодо оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року та додаткового рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року було відмовлено, оскільки зазначені рішення не переглядались в апеляційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.