Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 137/2080/18-ц
провадження № 61-13492св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Літинський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області), Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про звільнення майна з-під арешту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 10 000,00 доларів США.
На забезпечення належного виконання умов зазначеного вище кредитного договору, 12 липня 2007 між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак позивачу стало відомо, що реалізувати заставне майно неможливо, оскільки постановами державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області було накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно.
Посилаючись на те, що внаслідок винесення постанов порушено права позивача як іпотекодержателя відповідного майна, АТ "Укрсоцбанк" просив звільнити з-під арешту, накладеного постановами державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за кредитним договором, виконання умов якого забезпечено іпотекою спірної квартири, а отже відсутні підстави вважати, що накладання арешту на зазначене вище нерухоме майно призвело до порушення прав позивача, як іпотекодержателя.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Звільнено з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладеного постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 47572249 (номер запису про обтяження 9721269), а також постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №55538065 (номер запису про обтяження 28336610). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, виходив з того, що АТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги, оскільки факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року, у якій просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначало, що апеляційним судом у порушення вимог процесуального закону, не досліджено докази, які містяться в матеріалах справи та встановлено фактичних обставин справи, що призвело до необґрунтованого скасування законного рішення суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано суду розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, звіту про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки, що унеможливлює встановлення правових підстав для застосування статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", а отже висновки суду апеляційної інстанції про порушення прав позивача накладанням арешту на заставне майно у зв`язку із неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки є помилковими.
У серпні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що підставою для звільнення спірного майна з-під арешту є наявність у відповідача простроченої заборгованості, не врахувавши при цьому висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17. Переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повно та всебічно дослідив матеріали справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, врахував зазначений вище висновок Верховного Суду та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 12 липня 2007 року між АКБ"Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у кредит грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 10 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 червня 2022 року.
З метою забезпечення виконання позивальником взятих на себе зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, 12 липня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, про що цього ж дня внесено відповідний запис до Реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна за № 5292258 та до Державного реєстру іпотек за № 5292397.