Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 760/4405/18-ц
провадження № 61-8871 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування";
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
треті особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Українця В. В. від 26 грудня
2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І., від 18 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), ОСОБА_3, про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2013 року між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір кредитної лінії, з наступним укладенням додаткових договорів до нього, за умовами яких кредитор, банк, зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 79 870 000 грн зі сплатою 24% річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 31 грудня 2014 року.
Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставною (іпотекою) вимогою за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать позичальнику.
Цього самого дня на забезпечення виконання зобовʼязань за вищевказаним договором кредитної лінії між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір застави майнових прав, з наступним укладенням додаткових договорів до нього.
Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії 28 листопада 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився за виконання зобовʼязань ПАТ "Укргазвидобування" перед банком у межах 12 000 000 грн.
30 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_3, як поручитель, який виконав за ПАТ "Укргазвидобування" свої зобовʼязання перед банком за договором кредитної лінії від 29 серпня 2013 року, відступив своє право вимоги ОСОБА_1
02 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останній набув права вимоги як новий кредитор до ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплати
12 000 000 грн.
Про укладення договору поруки з ОСОБА_3 товариство дізналося лише 25 березня 2015 року після отримання листа від банку та поручителя,
в якому вимагалося у порядку регресу погасити заборгованість в межах суми виконаних ним зобовʼязань.
Позивач вважав, що вказаний договір відступлення права вимоги, який укладений 02 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
є недійсним, оскільки забезпечення зобов`язання порукою не передбачено умовами кредитного договору від 29 серпня 2013 року, а його умови передбачають лише заставу, тому ці договори суперечать нормам ЦК України. У звʼязку з цим ОСОБА_3 не набув права вимоги та не став кредитором ПАТ "Укргазвидобування", а тому він не мав права передавати право вимоги ОСОБА_4, який, у свою чергу, не міг передати це право ОСОБА_5
Посилаючись на викладене, ПАТ "Укргазвидобування" просило суд визнати договір про відступлення права вимоги, який укладений 02 лютого
2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року
у задоволенні позову ПАТ "Укргазвидобування" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для визнання оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 02 лютого 2018 року недійсним, оскільки договір поруки, який укладений 28 листопада 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, та який став підставою для укладення наступних договорів, у судовому порядку недійсним визнаний не був, а позивач інших правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним не заявляв.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника АТ "Укргазвидобування" - Собка О. В. - залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду
м. Києва від 26 грудня 2018 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що положеннями Глави 49 ЦК України, якою врегульовано питання забезпечення виконання зобов`язання, не встановлено нікчемності правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання через відсутність вказівок на таке забезпечення в основному договорі. Отже, обставини недійсності договору поруки, на яку посилається позивач, законом прямо не встановлені, а тому він є правомірним до визнання його недійсності рішенням суду (стаття 204 ЦК України). При цьому апеляційний суд зазначив, що у разі визнання судом недійсним договору поруки, укладеного 28 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк", позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про визнання договору відступлення права вимоги недійсним з цих підстав.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палити Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу за позовом ПАТ "Укргазвидобування до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_3, про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Укргазвидобування" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували ту обставину, що умовами договору кредитної лінії (основного зобов`язання), укладеного 29 серпня 2013 року товариством з ПАТ "Дельта Банк", передбачено, що виконання кредитних зобов`язань забезпечується лише одним видом забезпечення, а саме заставою, а, відтак, забезпечення виконання кредитних зобов`язань іншим видом забезпечення, а ніж застава, не допускається в силу положень
статей 546, 548 ЦК України. Таким чином, договір поруки, що укладений
28 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк", суперечить положенням частини першої статті 548 ЦК України, частини другої статті 345 ГК України, у звʼязку із чим в силу положень частини першої статті 203 ЦК України та статті 215 ЦК України є недійсним та не створює правих наслідків (стаття 216 ЦК України). Отже, ОСОБА_3 не набув права вимоги та не став кредитором ПАТ "Укргазвидобування", а тому не міг передати право вимоги ОСОБА_4, який, у свою чергу, не міг передати це право ОСОБА_6 . У звʼязку з цим договір про відступлення права вимоги від 02 лютого 2018 року, за яким ОСОБА_7 набув право вимоги належного виконання зобовʼязання за договором кредитної лінії, підлягає визнанню недійсним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_8 адвоката Петрушиної К. І. - на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Чинним законодавством не передбачені положення, які встановлюють нікчемність правочину про забезпечення виконання зобов`язання через відсутність вказівок на вид забезпечення виконання зобов`язання в основному договорі. Оскільки недійсність договору поруки, на яку посилається позивач, законом прямо
не встановлена, а тому він є правомірним до визнання його недійсним рішенням суду. Отже, через відсутність рішення суду про визнання недійсним договору поруки від 28 листопада 2014 року у позивача відсутні підстави стверджувати про недійсність договорів про відступлення права вимоги від 30 квітня 2015 року та від 02 лютого 2018 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 серпня 2013 року між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір кредитної лінії, з наступним укладенням додаткових договорів до нього, за умовами яких кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 79 870 000 грн зі сплатою 24% річних та кінцевим терміном повернення до 31 грудня 2014 року.
Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставною (іпотекою) вимогою за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать позичальнику.