Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 390/1207/16-ц
провадження № 61-15763св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2016 року у складі судді Сарапа М. Б. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (далі - ТОВ "Агрофірма "Відродження") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 27 березня 2006 року між ТОВ "Агрофірма "Відродження" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3, 76 га, розташованої на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району. Договір укладено строком на 10 років та зареєстровано в Кіровоградському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 27 березня 2006 року за № 126.
19 лютого 2016 року позивач направив відповідачу лист про намір поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, відповідь на лист відповідач не надав. Після закінчення дії договору оренди землі позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, належно виконує умови договору оренди, протягом одного місяця після закінчення строку договору лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі від орендодавця не надійшов, а тому відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір є поновленим.
04 травня 2016 року позивач направив відповідачу для підписання проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, однак у місячний термін додаткова угода укладена не була.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року, позов задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі, який укладено 27 березня 2006 року між ТОВ "Агрофірмою "Відродження" та ОСОБА_1 терміном на 10 років щодо земельної ділянки, загальною площею 3, 76 га, розташованої на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району та області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрований Кіровоградським районним відділом земельних ресурсів 27 березня 2006 року за № 126, на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що у встановлений договором оренди строк відповідач не повідомив позивача про небажання продовжувати договірні відносини, не направив орендарю повідомлення про наслідки розгляду листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, а також він не повідомив орендаря про незгоду продовжувати договір оренди на новий строк у місячний термін з дня закінчення договору оренди, тому договір оренди є поновленим і додаткова угода до договору оренди мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у грудні 2016 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що є підстави для подовження договору оренди, оскільки відповідач надсилав повідомлення позивачу про небажання подовжувати дію договору оренди 01 грудня 2015 року. Оспорювані рішення порушують права відповідача як власника земельної ділянки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року у справі відкрито касаційне провадження.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV) (далі - ЦПК 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а отже, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, загальною площею 3, 76 га, що розташована на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району та області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 05 липня 1999 року, серії КР № 201738.
ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Відродження" уклали договір оренди землі, згідно з яким зазначена земельна ділянка передана ТОВ "Агрофірма "Відродження" в оренду строком на 10 років. Договір зареєстровано Кіровоградським районним відділом земельних ресурсів 27 березня 2006 року за № 126, що підтверджується копією договору.
Пунктом 5 договору передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Листом від 19 лютого 2015 року ТОВ "Агрофірма "Відродження" повідомили ОСОБА_1 про намір поновити строк дії договору оренди землі.
ТОВ "Агрофірма "Відродження" протягом 2015-2016 років використовувало належну ОСОБА_1 земельну ділянку, що підтверджується податковою декларацією з фіксованого сільськогосподарського податку, відомостями про наявність земельних ділянок, а також довідками, що надані Червоноярською сільською радою Кіровоградського району та області.
ТОВ "Агрофірма "Відродження" направляло на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення терміну дії договору оренди землі від 04 травня 2016 року та додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі, які отримано ОСОБА_1
ОСОБА_1 повідомив ТОВ "Агрофірма "Відродження" про відмову продовжити терміну дії договору оренди землі листом № 2766000025097, що підтверджується листом-повідомленням від 01 грудня 2015 року, фіскальним чеком про оплату від 01 грудня 2015 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05 грудня 2016 року, що вручено уповноваженій особі "Демидчику".