ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №640/11155/19
адміністративне провадження №К/9901/23889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Соколова В.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №640/11155/19
за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2019 року № 5816240, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Погрібніченка І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Федотова І.В., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У червні 2019 року Служба автомобільних доріг у Донецькій області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) в якому просили:
1.1. - визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58162404 від 22.01.2019 року незаконними;
1.2. - визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58162404 від 22.01.2019, яка була винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з порушенням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з примусового виконання рішень, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, норми яких передбачають, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна була винесена не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувану.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно інформації про виконавче провадження, постанова від 26.12.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 57975656 надійшла/зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження № 58162404 - 22.01.2019 року, в той час як оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 22.01.2019 року, тобто в межах строку, передбаченого п. 8 розділу ІІІ Інструкції. Також, суди зазначили, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 26.12.2018 року позивачем не оскаржувалась.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи. Просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнути судові витрати або направити справу на новий розгляд.
5.1. Позивач зазначає, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував, що позбавило право боржника бути повідомленим про хід виконавчого провадження.
5.2. Також, позивач вказує, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з порушенням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з примусового виконання рішень.
5.3. Крім того, позивач зауважує, що судом апеляційної інстанції було порушено вимоги статті 126 КАС України, а саме не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.
6. Відзив на касаційну скаргу на адресу не надходив.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 26.12.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України В.А. Яковенко відкрито виконавче провадження ВП № 57975656 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2838/17 від 21.06.2018 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (боржник) на користь ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" (стягувач) боргу у розмірі 31 425 333, 30 грн.
8. 26.12.2018 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з боржника - Служби автомобільних доріг у Донецькій області стягнуто виконавчий збір у розмірі 3 164 290, 81 грн.
9. 15.01.2019 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
10. 22.01.2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №58162404 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2018 року № 57975656 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 164 290, 81 грн.
11. Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
12. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Набув чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
15. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
16. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
17. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
18. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
19. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
20. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
21. Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.