ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №806/120/16
адміністративне провадження №К/9901/11183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 806/120/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, прийняту в складі судді Черноліхова С.В.,
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Майора Г.І., суддів Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просив:
1.1 стягнути з ГУ ДФС у Житомирській області недонараховані та невиплачені при звільненні: посадовий оклад в сумі 35 грн 76 коп, надбавку за спеціальне звання в сумі 4 грн 76 коп, винагороду за вислугу років в сумі 89 грн 26 коп та надбавку за вислугу років в сумі 6649 грн 84 коп;
1.2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 травня 2015 року по 08 лютого 2016 року в сумі 19086 грн 72 коп.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що з 08 квітня 1997 року по 04 червня 2007 року працював на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області, правонаступником якої є ГУ ДФС в Житомирській області. Однак за вказаний період надбавка за вислугу років, передбачена статтею 33 Закону України "Про державну службу", йому не нараховувалась та не виплачувалась.
3. ГУ ДФС у Житомирській області подало до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких уважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки необхідною умовою для виплати державному службовцю надбавки за вислугу років є наявність рангу і певного стажу державної служби. Ранг державного службовця ОСОБА_1 не присвоювався, тому підстави для виплати йому надбавки, передбаченої Законом України "Про державну службу", відсутні. Разом з тим, позивачеві присвоєно спеціальне звання відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і за період роботи у Державній податковій адміністрації в Житомирській області виплачувалася винагорода за вислугу років як посадовій особі органу податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 12 вересня 1997 року.
ІІ. Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 08 квітня 1997 року по 04 червня 2007 року працював на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області, правонаступником якої є ГУ ДФС в Житомирській області, що підтверджується копією трудової книжки.
5. Відповідно до наказу від 04 червня 2007 року № 110-о позивача було звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань у зв`язку з переведенням у Державну податкову інспекцію м. Житомира на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.
6. У квітні і серпні 2015 року позивач звертався до в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області із заявами про надання довідки щодо нарахування і виплати винагороди за вислугу років й надбавки за вислугу років за весь період роботи в податковій адміністрації з щомісячною розшифровкою.
7. На вказані звернення ГУ ДФС в Житомирській області позивачеві направлено запитувану ним довідку і повідомлено про те, що надбавка за вислугу років на підставі Закону України "Про державну службу" йому не нараховувалася і не виплачувалася, натомість здійснювалася виплата винагороди за вислугу років як працівникові податкової служби згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років за період перебування на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області. Крім того, відповідачем з позивачем було проведено розрахунок щодо виплати окладу, надбавки за спеціальне звання і винагороди за вислугу років як працівникові податкової служби в повному обсязі.
ІV. Касаційне оскарження
10. Не погодившись з постановами суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 04 квітня 2016 року.
11. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, на не врахуванні судами того факту, що терміни "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років" є різними за юридичним змістом та мають різний розмір виплат визначений статтею 33 Закону України "Про державну службу" та пунктом 2 Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013.
11.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
12. 06 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді-доповідача Ємельянової В.І. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 806/120/16 з Житомирського окружного адміністративного суду.
13. 05 травня 2016 року справа № 806/120/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
14. Крім того, 10 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач спростовує факти викладені в касаційній скарзі та просить залишити її без задоволення, а рішення судів без змін.
15. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
16. 21 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шарапу В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
17. 31 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 548/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді Шевцову Н. В., суддів Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
18.1. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н.А., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. У спірному періоді загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII).
24. Відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
25. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
26. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, у період, коли позивач працювала в органах податкової служби (з 01 грудня 1995 року до 24 січня 2012 року), був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 № 509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який втратив чинність 19 листопада 2012 року (далі - Закон № 509-XII).
27. Статтею 15 Закону № 509-XII встановлено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
28. Щодо державних службовців, то класифікація їх посад та категорій визначалися в статті 25 Закону № 3723-ХІІ. У частині четвертій вказаної статті прямо зазначено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.