ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №819/821/17
адміністративне провадження №К/9901/3044/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №819/821/17
за позовом Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Микулинецьке", Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Мартиць О.І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів: Яворського І.О., Сапіги В.П.,
в с т а н о в и в :
Приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області від 01.11.2016, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 17309327, яким зареєстровано право оренди землі, а саме здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" і ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,3282 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0460.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач при прийнятті спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: речового права - права оренди земельної ділянки площею 2,3282 га, зобов`язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Однак, незважаючи на те, що вказана земельна ділянка перебувала в оренді позивача на підставі договору оренди землі, укладеного в 2012 році терміном на 10 років, державний реєстратор відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області у 2016 році неправомірно здійснив повторну реєстрацію права оренди на цю ж саму ділянку.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що 01.10.2012 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" (Орендар) укладено строком на 10 років з 01.10.2012 по 30.09.2022 договір оренди земельної ділянки площею 2,3282 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0460.
Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тернопільському районі, про що у Поземельній книзі вчинено запис № 612520004004282 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 04.12.2012.
Разом з тим, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації 01.11.2016 зареєстровано право оренди землі цієї ж земельної ділянки площею 2,3282 га кадастровий номер 6125285100:01:001:0460, номер запису про право 17309327 за Товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке".
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області про державну реєстрацію права оренди землі, порушує права Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", оскільки у цьому випадку допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" оскаржило їх у касаційному порядку. Просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.