ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №802/474/17-а
адміністративне провадження №К/9901/30106/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №802/474/17-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації в особі директора департаменту Заболотної Наталії Михайлівни, управління праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА в особі начальника Мартинюка Станіслава Миколайовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Загороднюка А.Г., суддів: Полотняка Ю.П., Драчук Т.О.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У березні 2017 року ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації в особі директора департаменту Заболотної Наталії Михайлівни (далі -відповідач- 1), управління праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА в особі начальника Мартинюка Станіслава Миколайовича (далі- відповідач-2) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів у незабезпеченні передбаченого законом відшкодування збитків за пільгові перевезення пасажирів на міжміських автобусних маршрутах загального користування, виконанні у 2016 році перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 з відповідачів компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міжміських маршрутах загального користування кошти в розмірі 21525,93 грн.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що зареєстрований в Чечельницькому районі як перевізник та працює на маршруті загального користування. Відповідно до розпорядження від 13.04.2016 року №230 Вінницької обласної державної адміністрації "Про забезпечення пільгового проїзду окремих категорій громадян" позивач має право на відшкодування пільгових перевезень. Однак, відповідачами допущено бездіяльність щодо не укладення договору на відшкодування збитків із позивачем, у зв`язку з чим останньому не були перераховані кошти за пільгове перевезення окремої категорії пасажирів. Така бездіяльність призвела до виникнення заборгованості перед позивачем за 2016 рік.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА в особі начальника Мартинюка Станіслава Миколайовича в незабезпеченні відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міжміських маршрутах загального користування у 2016 році перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
3.2. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міжміських маршрутах загального користування кошти в розмірі 17 092 гривні 04 коп. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до Договору №165 про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування, вказаний договір вступає в дію із 20 травня 2016 року, а тому ФОП ОСОБА_1 саме у період з 20 травня 2016 по жовтень 2016 року має право на відшкодування збитків за пільгові перевезення пасажирів на міжміських автобусних маршрутах загального користування
5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволені позовних вимог повністю.
6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що компенсація перевезення пільгових категорій населення за період з 10 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року не можлива, оскільки договір з управлінням праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА було укладено лише 07 жовтня 2016 року. Також, суд зазначає, що відповідачем проведено відшкодування позивачу збитків від перевезення пільгових категорій населення за період жовтень-грудень 2016 року в сумі 9484 грн. 15 коп.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що право позивача на відшкодування коштів за перевезення пільгової категорії громадян, передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт" та договором про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування, що укладений 10.05.2016 між ФОП ОСОБА_1 та Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА. Вказаним вище Законом забороняється перевізникам відмовляти у перевезенні громадян пільгової категорії. Відповідно до Розпорядження Вінницької ОДА від 13.04.2016 №230 затверджено Порядок використання коштів обласного бюджету для здійснення компенсації виплат за проїзд окремих категорій громадян на міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування. Даним Розпорядженням затверджено та установлено механізм відшкодування коштів перевізникам, а від так є датою врегулювання питання по відшкодуванню збитків перевізникам за перевезення пільгових категорій населення.
8.1. Також, позивач зауважує на бездіяльність відповідача-2, яка полягає в ухиленні від своєчасного укладання договору на відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій населення.
8.2. Позивач вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції щодо не вжиття заходів позивачем щодо укладення договору на відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій населення, знаючи про таку необхідність, оскільки позивач весь період з 10.06.2016 року і до кінця року зверталась до відповідачів про відшкодування збитків.
9. Відповідачі надали заперечення на касаційну скаргу позивача, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просять останню залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію та здійснює свою господарську діяльність, зокрема, з надання послуг з перевезення.
11. 10 травня 2016 року між позивачем та департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА укладений договір №165 про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування.
12. Умовами даного договору позивач до 20 травня 2012 року є перевізником на маршруті Демівка - Вінниця АС.
13 . Згідно з умовами пункту 2.4.2 договору №165, перевізник має право своєчасно отримувати компенсацію, передбачену згідно чинного законодавства за перевезення пільгових категорій громадян відповідно до укладеного договору з управлінням праці та соціального захисту населення та погодженого механізму обліку перевезення пільгових категорій громадян.
14. Відповідно до розпорядження Вінницької ОДА № 230 від 13 квітня 2016 року затверджено механізм використання коштів обласного бюджету для здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування.
15. 07 жовтня 2016 року укладено договір між ФОП ОСОБА_1 та управлінням соціального захисту населення Чечельницької РДА в особі начальника, на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій населення Чечельницького району, пасажирським автомобільним транспортом загального користуванням на 2016 рік.
16. Відповідно до пункту 6.1 Договору, останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а по розрахунках до повного їх завершення.
17. На виконання вимог Договору від 07 жовтня 2016 року позивачем до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької РДА для відшкодування коштів подано касові звіти про пільгові перевезення у 2016 році. Проте, до заліку УПСЗН Чечельницької РДА взято звіти починаючи з жовтня, а решта - повернуті.
18. 06 грудня 2016 року позивачем на адресу УПСЗН Чечельницької РДА направлено звіти та лист з проханням відшкодувати кошти за період з квітня по листопад 2016 року.
19. Листом від 15 грудня 2016 року за підписом начальника УПСЗН Чечельницької РДА Мартинюка С.М. роз`яснено позивачу, що в поточному році з моменту підписання договору до управління ФОП ОСОБА_1 подано розрахунки та касові звіти ВОПАС на загальну суму 8899,64 грн: за жовтень в сумі 5538,33 грн.; за листопад в сумі 3361,31 грн. Також вказано, що зазначені кошти будуть перераховані в грудні місяці.
20. Також, листом УПСЗН Чечельницької РДА роз`яснено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян управління проводить відповідно до порядку використання коштів обласного бюджету для здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міжміських маршрутах загального користування та згідно укладеного договору № 34 від 07 жовтня 2016 року.
21. Не погоджуючись з тим, що відповідачем не компенсовано пільговий проїзд, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Бюджетним кодексом України.
28. Відповідно до статті 11 Закону № 2344-ІІІ надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
29. Приписами статті 29 цього Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.