ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа №405/6032/15-а
адміністративне провадження №К/9901/10159/18, К/9901/10161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Кіровоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. (судді - Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності,
встановив:
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
-визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської міської ради, яка полягає в усуненні від розгляду і вирішенні на сесії Кіровоградської міської ради по суті її заяви від 07.07.2015 року про виключення із земель загального користування земельної ділянки площею 0,007019 га (70,19 кв.м) між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та закрити прохід (проїзд) між цими земельними ділянками;
-зобов`язати розглянути заяву та прийняти рішення на сесії Кіровоградської міської ради по суті її заяви від 07.07.2015 року про виключення із земель загального користування земельної ділянки площею 0,007019 га (70,19 кв.м) між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та закрити прохід (проїзд) між цими домоволодіннями та залишити їй цю земельну ділянку у користування.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що Кіровоградською міською радою протиправно не вжито законних дій щодо належного розгляду її заяви та прийняття рішення, чим порушено статті 142-145 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст. 3, 20, 40, 158, 159 Земельного кодексу України. Вказана бездіяльність, на думку позивача, порушує її права, гарантовані ст. 13 Конституції України, ст. 116, 118 Земельного кодексу України, на розгляд і прийняття рішення по суті заяви.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2016р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2016р. скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської міської ради, яка полягає в усуненні від розгляду і вирішенні на сесії Кіровоградської міської ради по суті заяви ОСОБА_2 від 07.07.2015 року про виключення із земель загального користування земельної ділянки площею 0,007019 га (70,19 кв.м) між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Зобов`язано Кіровоградську міську раду розглянути на сесії Кіровоградської міської ради заяву від 07.07.2015 року про виключення із земель загального користування земельної ділянки площею 0,007019 га (70,19 кв.м) між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідач та третя особа, звернулись з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційних скарг посилались на те, що питання виключення земельної ділянки із земель загального користування не віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а тому порушене в заяві позивача питання не могло розглядатись на засіданні сесії міської ради.
Заперечуючи проти касаційних скарг позивач просила у їх задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №4467 від 31.10.2005р. і Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно будинок з надвірними будівлями і спорудами на земельній ділянці площею 498,6 кв.м.
Пунктом 19 рішення №91 від 26.09.2006р. Кіровоградської міської ради позивачці було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 483,6 кв.м і видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 12.02.2007р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 26.09.2006р. №091 щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 з тих підстав, що частина земельної ділянки (проїзд загального користування) відноситься до земель комунальної власності та є землею загального користування, яка не може передаватися у приватну власність.
З тих же підстав рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.08.2013р. визнано недійсним Державний акт від 12.02.2007р. на право приватної власності на земельну ділянку площею 483,60 кв.м. виданий позивачу ОСОБА_2 та скасована його державна реєстрація.
Зазначеними рішеннями встановлено наявність проїзду загального користування між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 згідно генерального плану 1985 року, який не може надаватись у приватну власність.
07.07.2015р. позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила прийняти рішення на черговій сесії Кіровоградської міської ради про закриття проходу, яким виключити із земель загального користування земельну ділянку площею, 0,007019 га яка знаходиться у комунальній власності і розташована між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та повернути їй у користування.
Листом від 27.07.2015р., за підписом заступника міського голови, відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для прийняття рішення зазначеного у її зверненні.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що питання, які виносяться на розгляд сесії сільської, селищної, міської ради визначаються законодавством України. В разі відсутності в законодавстві норми, яка вказує про наявність обов`язку (повноваження) розглядати відповідне питання на засіданні сесії, таке питання не розглядається.
Суд дійшов висновку, що питання щодо виключення із земель загального користування земельної ділянки не визначено ні Земельним кодексом України, ні іншим законодавчим актом до повноважень органів місцевого самоврядування, а тому це питання не може розглядатись на засіданні сесії міської ради.
Крім того суд виходив з того, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений ст. 123 Земельного кодексу України, яка передбачає обов`язковість прийняття уповноваженим органом відповідного рішення та отримання документу, визначеного ст. 126 Земельного кодексу України, який посвідчує таке право.
В свою чергу в заяві від 07.07.2015р. позивачем не визначено, яке саме право (постійного або тимчасового) користування земельною ділянкою вона просить залишити за нею, не визначає на підставі чого таке право виникло та недотримано порядку, встановленого Земельним кодексом України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що заява позивача не підлягає розгляду на черговій сесії міської ради, а тому надана відповідачем відповідь в порядку Закону України "Про звернення" громадян є цілком правомірною, що виключає ознаки бездіяльності відповідача.