ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №273/1401/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Майора Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області (далі - управління ПФУ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання призначити пенсію, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним рішення управління ПФУ від 17 жовтня 2016 року № 856 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 10 жовтня 2016 року, тобто з дня подання заяви про призначення такої пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Баранівський районний суд Житомирської області постановою від 05 січня 2017 року позов задовольнив.
Визнав протиправним рішення управління ПФУ від 09 листопада 2016 року за № 676 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов`язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23 серпня 2016 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що роботу позивача на посаді навальника-штабелювальника деревини та штабелювальника окремо, слід розглядати такою, що за своїм змістом є рівнозначною посаді штабелювальника, яка зазначена у відповідному Списку професій та посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (далі - Постанова № 583, Список професій відповідно), так як посадові обов`язки двох посад є однаковими, тобто які фактично виконував позивач.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що згідно зі Списком професій право на пенсію на пільгових умовах передбачено для:
- навальників-звальщиків лісоматеріалів, зайнятих на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах;
- штабелювальників деревини, зайнятих на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.
Відповідно до довідки № 08-85/109 від 23 серпня 2016 року, виданої ДП "Баранівське ЛМГ", що позивач у період його роботи з 08 липня 2003 року по 22 серпня 2016 року працював навальником-штабелювальником нижнього складу.
З наведеного слідує, що посади на яких працював позивач (штабелювальника нижнього складу та навальника-штабелювальника нижнього складу) не передбачені вказаним Списком професій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.
У скарзі посилається на те, що підприємство підтверджує період його роботи з 08 липня 2003 року по 22 серпня 2016 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, оскільки кваліфікаційна характеристика професії нижнього складу відповідає професії навальника-штабелювальника верхніх і проміжних складів, що свідчить про те, що посадові інструкції штабелювальника та навальника-штабелювальника, затверджені ДП "Баранівське ЛМГ" за 2011-2015 роки ідентичні (тотожні) інструкціям за 2003-2010 роки, які не береглися.
Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року № 672/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано судді-доповідачу.
18 листопада 2019 року суддею Бучик А.Ю. заявлено самовідвід, мотивований тим, що вона брала участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, внаслідок чого відповідно до частини другої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не може брати участі у вирішенні цієї справи в суді касаційної інстанції.