ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №814/1132/16
адміністративне провадження №К/9901/20640/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (постановлена у складі судді Біоносенка В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (постановлена у складі колегії суддів Бойка А.В., Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.)
у справі №814/1132/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області,
треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Березнегуватського районного суду Миколаївської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу: за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про прокуратуру"), та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року, виходячи з посадового окладу - 0.4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в період з 26.10.2015 по 08.09.2015 відповідач сплачував їй заробітну плату з обрахунку посадового окладу 1218 гривень, а з 09.09.2015 з обрахунку посадового окладу 2756 гривень, а відповідно до вимог абз.2 частини першої статті 144 (абз.2 частини першої статті 147) Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинен був обраховувати з посадового окладу 4750,20 гривень (в період з 26.10.2014 - 31.08.2015), 5374,20 гривень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, адміністративний позов задоволено частково, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 26.10.2014 за Закону України "Про прокуратуру"), та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 29.03.2015 за Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), з урахуванням всіх обов`язкових відповідно до чинного законодавства надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, в решті позовних вимог - відмовити.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заробітна плата позивача у період з 26.10.2014 по 28.03.2015 мала розраховуватись, виходячи з посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 по 08.09.2015 - виходячи з посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". Також, суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки тим, що невиплата позивачу заробітної плати у розмірі, гарантованому Законом, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини порушує право позивача на мирне володіння майном. Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" залишались чинними з моменту введення їх в дію, а тому жодні підстави для відтермінування їх реалізації не можуть бути визнані судом прийнятними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
В поясненнях до касаційної скарги Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 14.02.2006 по 30.07.2007 та з 01.02.2008 працювала на різних посадах у Березнегуватському районному суді Миколаївської області. З 01.07.2015 року позивач працює на посаді головного спеціаліста із судової статистики в Березнегуватському районному суді Миколаївської області, має 10 ранг державного службовця та відповідно до п.п.6 "б" п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" №88-р від 24.02.2003 є державним службовцем 6-ї категорії.
Протягом періоду з 26.10.2014 по 08.09.2015 відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу заробітна плата за посадовим окладом 1218 гривень, а з 09.09.2015 по 31.12.2015 за посадовим окладом 2067 гривень.
Під час визначення розміру посадового окладу позивачу, відповідач в період з 26.10.2014 по 08.09.2015 керувався постановою Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.06 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та №482 від 20.05.09 "Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету" на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати - 1218 гривень.
З 09.09.2015 відповідач при визначені посадового окладу позивача керувався постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" №644 від 02.09.15, якою посадовий оклад головного спеціаліста із судової статистики місцевого загального суду визначено в розмірі 50% від 30% посадового окладу судді - 2067 гривень (1378/100х30=4134/100х50=2067).
Не погоджуючись з нарахованими Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області сумами заробітної плати, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Суд частково погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26.10.2014 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VI), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.
З 28.03.2015 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 (далі - Закон №192-VIII) затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.