У Х В А Л А
14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 824/54/19
Провадження № 14-679зц19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася із касаційною скаргою Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА", що повністю належить корпорації "ЛГ ЕЛЕКТРОНІКС ІНК." (далі - скаржник) на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року та постанову Верховного Суду, прийняту 10 жовтня 2019 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі за заявою Компанії "ANT YAPI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" (далі - компанія) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) від 3 жовтня 2018 року у справі АС № 441у/2016 за позовом компанії до скаржника про визнання припиненою поруки за договором, стягнення арбітражного збору і витрат на правову допомогу та за зустрічним позовом скаржника до компанії про стягнення коштів і відшкодування сплаченого арбітражного збору та витрат на правову допомогу і
в с т а н о в и л а:
у квітні 2019 року компанія звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення МКАС від 3 жовтня 2018 року у справі АС № 441у/2016.
28 травня 2019 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою заяву компанії задовольнив і скасував рішення МКАС від 3 жовтня 2018 року у справі АС № 441у/2016.
10 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, якою залишив ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року без змін.
У жовтні 2019 року скаржник подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року та на постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року. У касаційній скарзі просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити компанії у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС від 3 жовтня 2018 року у справі АС №441у/2016.
Мотивує касаційну скаргу висновками судів касаційної інстанції, сформульованими, на думку скаржника, в аналогічних судових справах, висновки в яких необґрунтовано не були враховані під час розгляду справи № 824/54/19.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу) (частина друга статті 23 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 454 ЦПК України заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
Ухвала суду про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішень суду (частина третя статті 460 ЦПК України).
Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду як суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу скаржника та залишив її без задоволення.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Отже, чинний ЦПК України не передбачає можливості касаційного оскарження у справах, рішення в яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом. Вказане стосується і справ про оскарження рішень міжнародних комерційних арбітражів.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду касаційної скарги. Тому у прийнятті такої скарги необхідно відмовити і з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. … термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).
За відсутності повноважень для розгляду касаційної скарги на судові рішення у справі № 824/54/19 Велика Палата Верховного Суду не є у цій справі судом, встановленим законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).