Постанова
Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 629/1654/18
провадження № 51- 883 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Короля В.В.,
суддів: Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
захисника Цувіної О.О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220380000112, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Джанкой АРК, зареєстрованого у АДРЕСА_1, без визначеного місця проживання, раніше судимого 1 березня 2012 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України
(далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 лютого 2014 року направленого в місця позбавлення волі для відбування покарання, звільненого 5 липня 2016 року після відбуття строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Варварівка Радянського району АРК, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз 4 квітня 2016 року вироком Сахновщинського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість місяців,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 липня 2018 року засуджено:
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців; за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими за таких встановлених судом обставин.
Так, 14 лютого 2018 року близько 21:00 год. до чергової частини Лозівського ВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про крадіжку двох трансформаторів, які знаходяться на балансі ПАТ "Укрзалізниця" і використовуються виробничим підрозділом "Лозівська дистанція сигналізації та зв`язку" філії "Південна залізниця".
За вказаною у повідомленні адресою направлено групу швидкого реагування Лозівського ВП ГУНП в Харківській області у складі: інспектора СРПП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 та поліцейського СРП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_4.
Після прибуття на місце події зазначеними працівниками поліції на снігу виявлені сліди взуття, по яких вони почали переслідування. Через певний проміжок часу ОСОБА_3 неподалік зупинки "Заводська" по станції Лозова Південної залізниці виявив землянку, в якій побачив викрадені два трансформатори та ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 , знаходячись у форменому одязі працівника поліції та при виконанні своїх службових обов`язків, представився ОСОБА_1 та попросив останнього вийти із землянки.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який теж знаходився у землянці, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що перед ними знаходиться працівник поліції, відмовилися виконувати законні вимоги ОСОБА_3 та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганського мотиву, з метою невиконання законних вимог працівника поліції, схопили ОСОБА_3 за одежу та ноги і затягнули до вказаної землянки, тобто вчинили йому опір, а саме здійснили активні дії, які полягали у застосуванні до ОСОБА_3 фізичної сили та перешкоджанні йому у виконанні службових обов`язків.
Крім того, 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що перед ними знаходиться працівник поліції, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганського мотиву, з метою здійснення опору та спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції, почали погрожувати ОСОБА_3, схопивши його за бушлат, затягнули до землянки, де заподіяли легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2 14 січня 2018 року близько 4 год. та 18 січня 2018 року близько 1 год. прийшов до місця розташування колійної коробки на залізничній колії на ділянці III АБП - 173 км, пікет № 4 ст. Лозова Південної залізниці, яка знаходиться між зупинками "Заводська" та "Хлібне" ст. Лозова, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, руками зірвав розташований над даною коробкою металевий саркофаг та замок, за допомогою якого закривалася колійна коробка, після чого повторно таємно викрав з даної колійної коробки два трансформатора ПОБС-2А вартістю 899, 16 грн, кожний, на загальну суму
1798, 32 грн, спричинивши ПАТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Лозівська дистанція сигналізації та зв`язку" філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_2 14 лютого 2018 року близько 20 год. 55 хв., прийшов до місця розташування двох колійних коробок на залізничній колії на ділянці III АБП та 11 СП ст. Лозова Південної залізниці, яка знаходиться між зупинками "Заводська" та "Хлібне" ст. Лозова, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, руками зірвав розташовані над даними коробками металеві саркофаги, після чого також руками зірвав замки, за допомогою яких закривалися колійні коробки, та умисно повторно таємно викрав з них по одному трансформатору ПОБС-2А, вартістю 899 грн. 16 коп., кожний, на загальну суму 1798, 32 грн, спричинивши ПАТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Лозівська дистанція сигналізації та зв`язку" філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засуджених внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що судом не враховано обставини, які обтяжують призначене покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину. При цьому зазначає, що відповідно до висновку досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України
від 27 червня 2018 року ймовірність вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є середньою, загальний рівень ризику для суспільства є середнім, а ймовірність вчинення ОСОБА_2 повторного кримінального правопорушення є високою, загальний рівень ризику для суспільства є високим. Крім того зазначає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Захисник Цувіна О.О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора та просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М. та захисника Цувіної О.О.,перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.