Постанова
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 189/1195/17
провадження № 51- 8767 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника Борульника А.В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Борульника А.В. на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2017 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040540000490, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, уродженця Кєдабєкського району (Азербайджан), жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого 12 червня 2017 року вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України
(далі - КК) до покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднана невідбута частина покарання, призначена вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк один рік десять днів.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та 7 червня 2018 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 389 КК у виді арешту на строк один місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднана невідбута частина покарання, призначена вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді арешту на строк один місяць один день.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин. Так, він 14 липня 2017 року був взятий на облік Покровським районним відділом з питань пробації Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України і 21 липня 2017 року йому посадовими особами Покровського РВ ПП було під підпис роз`яснено порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також ОСОБА_1 був під підпис попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 389 КК за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, та направлений для відбування громадських робіт до Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, де повинен був приступити до відбування громадських робіт з 24 липня 2017 року.
Відповідно до розпорядження Вишнівського селищного голови Покровського району та складеного графіку з 24 липня по 31 липня 2017 року та з 1 серпня по 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 повинен був працювати щоденно з 8 години до 12 години, окрім вихідних та святкових днів.
8 серпня 2017 року працівниками Покровського РВПП здійснено перевірку виконання покарання у виді громадських робіт, в ході якої було встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин на громадських роботах був відсутній, також ОСОБА_1 в період з 24 липня 2017 року по 8 серпня 2017 року при відбування покарання у виді громадських робіт без поважних причин не виходив на відпрацювання взагалі.
У зв`язку з цим 28 липня 2017 року та 8 серпня 2017 року ОСОБА_1 посадовими особами Покровського РВПП Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ відповідно до ч. 1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України були винесені письмові попередження про те, що в разі продовження ним порушень порядку й умов відбування покарання у виді громадських робіт він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК. Однак, і після винесеного попередження ОСОБА_1 до відбування громадських робіт без поважних причин не приступив.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовує прохання тим, що ОСОБА_1 не розуміє та не володіє українською мовою, проте перекладачем його не було забезпечено, а процесуальні документи були складені українською мовою, чим було порушено його право на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Борульника А.В. та прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в зв`язку із незалученням перекладача є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.