Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 243/9975/16-к
провадження № 51-2192 км 19
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Рибачук Г.А.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
законного представника засудженого
в режимі відеоконференції ОСОБА_2,
захисника в режимі відеоконференції Вітюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016050510002862 від 01 жовтня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 104 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 70 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 вересня 2016 року приблизно о 15:30, перебуваючи на території недобудованої будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_2, з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на вчинення розпусних дій відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_3, розуміючи, що потерпіла не досягла чотирнадцятирічного віку, зайшов разом із потерпілою до сходового майданчика другого поверху зазначеної будівлі та вступив з потерпілою ОСОБА_3 у статеві зносини неприродним шляхом.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі законний представник потерпілої порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. При цьому, зазначає, що місцевий суд, застосовуючи до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, не надав належної оцінки тяжкості вчиненого злочину та безпідставно не врахував обтяжуючі покарання обставини, а апеляційний суд вказані порушення не усунув.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначену касаційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких не погоджується з касаційною скаргою.
В судовому засіданні засуджений, його законний представник та захисник заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги, просили залишити судові рішення без зміни.
Прокурор подану касаційну скаргу підтримав частково, посилаючись на те, що положення ст. 75 КК України до засудженого було застосовано без належного обґрунтування. Просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено частиною 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 2, 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 413-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому у касаційному порядку не перевіряється.