Постанова
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 688/2243/18
провадження № 51-1864км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Дронової І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кашина В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з доповненнями та касаційну скаргу його захисника Кашина В.А. на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000067, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Малі Юначки Красилівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статті 70 КК шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню у виді тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 12 жовтня 2018 року та зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня по 11 жовтня 2018 року.
Стягнуто на користь держави судові витрати на проведення експертиз та у повному обсязі задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановленому місці, за невстановлених обставин та часу, умисно придбав, носив, без передбаченого законом дозволу, обріз, виготовлений саморобним способом шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 303 мм та вкорочення прикладу із мисливської гладкоствольної, одноствольної, куркової рушниці 16 калібру, моделі "ЗК", який є нестандартною вогнепальною зброєю, а також один патрон калібру 7,62 мм, який є боєприпасом, які зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 .
Крім того, 13 квітня 2018 року близько 17:00 ОСОБА_1 під час перебування у подвір`ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_3, зустрів свого брата ОСОБА_2, з яким протягом тривалого часу він перебував у неприязних стосунках. Мід ними сталася словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел на позбавлення брата життя. Він дістав з-під куртки обріз мисливської рушниці та скерував ствол у сторону ОСОБА_2 і, усвідомлюючи небезпечні наслідки та бажаючи настання смерті останнього, умисно здійснив цілеспрямований постріл у груди потерпілого, де розміщені життєво важливі органи людини. Після цього, не намагаючись вжити будь-яких заходів щодо надання допомоги потерпілому, зник з місця події.
Таким чином ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне для умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2, передбачав та бажав настання смерті останнього, однак такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин. Після отримання вогнепального поранення ОСОБА_2 направився до лікарні, де йому надали своєчасну допомогу.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке суперечить його точному змісту, та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки воно є явно несправедливим через суворість.
Таку позицію захисник обґрунтовує тим, що його підзахисний хоча і не заперечує, що діяв умисно, однак не бажав настання смерті своєму брату, тобто наміру вбивати ОСОБА_1 не мав, а тому його дії неправильно кваліфіковано, як замах на умисне вбивство, адже якби він мав такий намір, то йому нічого не завадило б довести свої злочинні дії до кінця.
Також захисник звертає увагу Суду на поведінку свого підзахисного після вчинення злочину, що він після заподіяння братові тілесних ушкоджень залишався на місці, повідомив матір, що його брат у лікарні, тобто не вчинив подальших злочинних дій, що вказує на відсутність умислу на вбивство, а убачається кваліфікація його дій за частиною 1 статті 121 КК.
Крім зазначеного, захисник вважає, що призначене його підзахисному покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, оскільки, на думку захисту, суди не врахували, що дії винного спровоковані протиправною та провокаційною поведінкою потерпілого, а сам злочин вчинено у стані сильного душевного хвилювання. Також зазначає, що судом не враховано позитивної характеристики ОСОБА_1 за місцем проживання та на громадських роботах, те, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, активно сприяв у розкритті злочину, щиро розкаюється у вчиненому.
Аналогічні за змістом є доводи в касаційній скарзі засудженого, який зазначає, що твердження суду про те, що він передбачав та бажав настання смерті свого брата, ґрунтуються лише на припущеннях органів досудового розслідування.
Засуджений стверджує, що перебував у стані сильного душевного хвилювання під час вчинення злочину, що виникло раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання та тяжкої образи з боку потерпілого, при цьому зазначає, що не мав наміру позбавляти життя свого рідного брата, знав, що в рушницю заряджено холостий патрон, а тому тяжких наслідків не настане.
Також на обґрунтування невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного засуджений вказує, що судами не враховано способу та знаряддя злочину, здійснення ним лише одного пострілу, а також того, що поранення, яке отримав брат, не могло призвести до його смерті, а дії, вчинені ОСОБА_1 після скоєного, не вказують на його умисел завдати смерті потерпілому, при цьому зазначає, що суди не врахували його щирого каяття у вчиненому злочині.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, оскільки обшук його помешкання було проведено 13 квітня 2018 року, а ухвалу слідчого судді було отримано наступного дня, при цьому невідкладності у проведенні такої слідчої дії не було. У зв`язку із цим вважає, що отримані під час обшуку речові докази також повинні бути визнані недопустимими та їх не могли покласти в основу проведених експертиз.
Також засуджений, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, вказує, про порушення проведення негласних (розшукових) слідчих дій, при цьому наводить зміст такої правової позиції щодо порушення судами вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та зазначає, що відсутність можливості ознайомитись з клопотанням слідчого про призначення експертизи та ухвалою слідчого судді на стадії їх постановлення порушили його право на захист, а тому такі докази суд не повинен був визнавати допустимими.
У запереченнях на касаційні скарги засудженого та його захисника потерпілий вказує, що ОСОБА_1, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, постійно надає неправдиві свідчення, а посилання останнього на те, що з боку потерпілого відбувається постійне насильство та знущання не відповідає дійсності, оскільки сам ОСОБА_1 всіляко провокував потерпілого погрозами та образливим ставленням. Просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення таких скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційних скарг убачається, що захисник і його підзахисний не погоджуються з пред`явленим ОСОБА_1 обвинуваченням, вважають останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК, при цьому їх позиція ґрунтується на тому, що у винного відсутній був умисел на позбавлення життя потерпілого.
Однак такі доводи, наведені в касаційних скаргах, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції заслухавши показання засудженого, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази. Зокрема, показання потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив, що намагався не реагувати на суперечки брата та продовжував різати на подвір`ї дерева, а коли повернувся до нього лицем, останній дістав з куртки обріз та здійснив постріл, але він встиг відвернутися у сторону, а тому поранення прийшлось у плече. Він наклав на рану жгут і поїхав до лікарні, де йому надали своєчасну допомогу.